Заспів (Чумак)/Принесла з собою хвилювання піль

Заспів
Василь Чумак
«Принесла з собою хвилювання піль…»
• Інші версії цієї роботи див. Принесла з собою Київ: Товариство Українських Письменників, 1919


Принесла з собою хвилювання піль,
засіває сміхом — жменями пшениці:
— В тебе у кімнаті зеленіє цвіль?
— а в самого хмурі, заспані очиці?…

Розчинила навстіж двері і віконця,
наскликала в хату молоді — гостей.
— Ти давно не бачив синяви і сонця!
— Подивися: вишня молоком цвіте!

Далі ми блукали по росі — траві,
у степу де тирса плюскала за обрій.
Хвиляво—розлогі ширі степові.
Он чатує сокіл — жвавий і хоробрий…

Гей… І зажадалось випростати крила.
Тирса про безмежність казку шепотить,
в небі білоткані хмароньки — вітрила,
хвилі оксамитні вистеле блакить.


Любо!.. Далі!.. Руку!.. Хай загине цвіль!
Продзвеню в-останнє дзвоном — ланцюгами —
і розправлю крила — хвилювання піль…
… Он чорніє стежка тирсою-степами.

Он — де моя хижа. В хижі павутиння.
В павутинні мухи. У кутку павук…
О, яке незграбне скніння — животіння!
Вгору!.. щоб мигтіли зіроньки між рук!