зарібник

зарібник

Зарі́бник, ка, м. Человѣкъ, живущій заработками, рабочій, работникъ. Желех.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Зарі́бник, ка, м. Человек, живущий заработками, рабочий, работник. Желех.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28