зазубень

зазубень

За́зубень, бня, м. 1) Тупикъ, глухой заулокъ, изъ котораго нѣтъ выхода. Леб. у. 2) = Зазубець.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

За́зубень, бня, м. 1) Тупик, глухой заулок, из которого нет выхода. Леб. у. 2) = За́зубець. *3) Клин, вдающийся в чужое поле. Сл. Яворн.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28