жолобити

жолобити

*Жоло́бити, блю, биш, гл. Гнуть, изгибать. Став жолобити він спину. Кухар.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28