Про текст
Назва: Жила вдома Оврамиха
Записано в: с. Мартинівка на Канівщині
Дата запису: 1896 р.
Записувач:
Записано від:
Жанр: козацька
Опубліковано в: Гринченко Б. Д. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. Т. III. Песни. Чернигов, 1899., с. 584
[[Файл:|300px|безрамки|центр]]


Жила вдова Оврамиха
Та чотири сини мала.
Найменшого, найкращого,
В похід не пускала:
"Не їдь, сину Овраменку,
В далеку дорогу,
Побудь, синку Овраменку,
Хоть до середи зо мною!"
"Далеко, нене Оврамихо,
Та до середи ждати,-
Треба мерщій риштуватись
Та в похід рушати!
За городом за Отамаром
П'ють козаченьки, гуляють,
Вони мене, Овраменка,
Давно к собі піджидають".
А в городі в Отамарі
Дві квітоньки в'ється,-
Під городом під Отамаром
Овраменко б'ється.
У городі в Отамарі
Аж дві квітки звито,-
Під городом під Отамаром
Там Овраменка вбито.
Не плач, мати Оврамихо,
Не вдаряйся в ліки,-
Випровадила сина Овраменка
У похід навіки.
Не плач, мати Оврамихо,
Не вдаряйсь в ворожки,-
Поховали сина Овраменка
В степу край дорожки.

Ця робота перебуває у суспільному надбанні відповідно до статті 8 Закону України від 1 грудня 2022 року № 2811-IX «Про авторське право і суміжні права», де зазначається, що не є об'єктами авторського права:

  • вираження народної творчості (фольклор);
  • акти органів державної влади, органів місцевого самоврядування, офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного і судового характеру (закони, укази, постанови, рішення, державні стандарти тощо), а також їх проекти та офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право особливого роду (sui generis).