жид

жид

Жид, да, м. 1) Еврей, жидъ. 2) = насѣк. Гук. Вх. Пч. I. 7. Ум. Жидо́к, жидо́чок, жиду́нь, жи́дик. Ув. Жидюга́. Шевч. 133. Жидя́ка. Мнж. 147.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Жид, да, м. 1) Еврей, жид. 2) = насек. Гук. Вх. Пч. I. 7. Ум. Жидо́к, жидо́чок, жиду́нь, жи́дик, *жи́длик, жи́дличок. Ув. Жидю́га. Шевч. 133. Жидя́ка. Мнж. 147.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28