ЖДІУР/12/Передне слово
| Жерела до історії України-Руси. Акти до Хмельниччини (1648-1657). Передне слово |
Боротьба за польський престіл по смерти Володислава IV ▶ |
|
Вихідною точкою для сеї збірки матеріялів були пошукуваня за матеріялами про зносини з Хмельницьким семигородського князя Юрія II Ракоці. Тому велика частина виданих тут матеріялів відносить ся до виясненя ролі сього князя супроти козаків і Польщі. Поза тим зміст актів доволї ріжнородний і залежить головно від походженя дотичної ґрупи актів. І так в державнім архіві у Відни у віддїлї Polonica находимо інтересні подробицї головно про пересправи, які вела Польща з австрійським двором в справі одержаня підмоги проти Хмельницького, а потім і проти Шведів; на відносини, які тодї панували на польськім дворі і між шляхтою кидають чимало світла справозданя австрійських постійних резидентів, дипльоматичних аґентів і послів в Польщі. У віддїлї Turcica, головно у звітах австрійського резидента при Портї Ренїґера, находимо дещо нового про зносини Хмельницького з Турками та про молдавські та волоські справи. Віддїл венеціянського архіву, який в часї австрійської окупації перенесено до Відня, Dispacci di Germania, містить справозданя сталого венеціянського резидента у Відни. Саме в той час провадила Венеція з Туреччиною війну за Кандію і незвичайно живо інтересувала ся всякими полїтичними подїями на сходї Европи. Венеціянські резиденти у Відни удержували своїх аґентів в Польщі і діставали відти просторі звіти, які відтак відсилали до сіньорії. В архіві мінїстерства війни находимо деякі кореспонденції, надсилані надворній воєнній раді (Hofkriegsrat) та донесення воєнних начальників з тайною надворною радою і третими особами. Особливо важний тут матеріял до історії польсько-австрійського союза з грудня 1656 р. і мая 1657 р. З обох сих віденських архівів видаємо тут майже все замітнїйше, що безпосередно чи посередно вяже ся з козацькою війною, о скілько не було досї видане в котрім із численних видавництв жерел до сеї доби[1]. Крім того користали ми з архіву мінїстерства заграничних справ в Москві: Його дипломатичних актів московських все інтереснїйше, що відносить ся до історії Хмельниччини, видано вже в „Актахъ юго-зап. Россіи“ і инших збірниках; але архів польський мало досї використаний, по части ще й не зінвентаризований, і ми могли вихіснувати його лише в части, обмежуючи ся здебідьша на акти, які відносять ся до полїтики семигородського князя. Особливо інтересна тут кореспонденція князя Ракоці з кор. гетьманом Потоцким і молдавського воєводи Степана з польським королем і канцлєром Корицїньским з рр. 1653—4. Видаємо дещо й з рукописей біблїотеки Осолїньских у Львові, зовсїм не претендуючи на повноту.
Бажаючи подати як найбільше ріжнородного матеріялу, ми мусїли сильно скорочувати поодинокі акти, бо в противнім разї із отсего тому виросли би безпотрібно 2—3 томи. Се вчинили ми тому, що історична вага богатьох актів лежить не так в дословнім текстї, як радше в їх змістї. Через се подаємо дословний текст лише тих уступів і актів, які або особливо важні, або подають субєктивне освітленє подїй, або в яких розумінє тексту може бути ріжне; все инше, особливо-ж голі оповіданя подїй переповідаємо більше або менше докладним змістом, річи дрібні, або не стоячі в нїякій звязи із Хмельниччиною пропускаємо зовсім. Той спосіб скорочуваня практикує ся в богатьох заграничних видавництвах жерел, от хочби у звістних Urkunden und Aktenstücke берлїнської Академії.
Правопись задержана всюди така, яка в рукописях, з виїмкою нїмецьких текстів, котрі по взору нїмецьких видавництв видані сучасною правописю, однак зі задержанєм всїх прикмет мови. Умисні пропуски означуємо точками, пропуски, які повстали із-за ушкодженя самої рукописи, або невиразного письма, точками в скобцї [.....]. При кождім актї замічуємо йно рід (автоґраф, ориґінал, копія, переклад, витяг ітд.). Тому що акти видаємо в скороченях, не додаємо окремих реґестів.
Чернівцї, в сїчни, 1910.
- ↑ Виїмок робимо зі звітами Ренїґера, які увійшли у видавництво Hurmuzaki, Documente. Supplem. III., а то тому, що в тім видавництві богато помилок та що там пропущено чимало уступів важних для козаччини.