Етноґрафічний збірник/2/Невередливий салдат
| ◀ Батько і син у полюбовницї | Етноґрафічний збірник. Том II під ред. Михайло Грушевський Невередливий салдат (зібрав Митрофан Дикарів) |
Господи милостивий, а ми люди твої, чії-ж то Москалї? ▶ |
|
Оди́н салда́т ста́в на квати́рю та й умовля́єть ця з хазя́йкою: „Ты мєня́, тьо́тушка, не гані: я челавє́к до́брый!“ — „Та зна́ю я, зна́ю! Усі́ ви, москалі́, до́брі! Аж ні́куди!“ — „Нєт, тьо́тушка, не гані́. Я нє тако́й, как вот другі́є про́чіє, ілі как твой муж. Он как пріє́дєт, так і начньо́т кріча́ть да кома́ндивать: 1 „Дава́й борщ, дава́й ка́шу, дава́й то́, да дава́й сьо́“. А я не люблю́ е́нтово! Мнє ку́ріца к обє́ду, да ку́ріца к у́жіну — вот і всьо. Ілі, как ста́нете ложи́ть са спать, твой муж нака́зываєт: „Стєлі́ мнє соло́му да стєлі́ мнє соло́му!“ „А я — гдє хозя́йка, там і я!"
[2 „Дава́й хрыні́ще, рыді́ще, капу́стище!“ А я, ба́бка, не вередлі́вый: мнє одну́ ку́ріцу сва́риш, другую іжжа́ріш, да є́нтіх штук нє́сколько сьпєкьо́ш, что на сковоро́дкє подпєка́ют са, да ма́слічком подліва́ют са да в-че́тьвєро ізгорта́ют са; да є́нтіх штук со́рок, что. ... (пока́зує, як підкида́ють варе́ники в ми́сці, коли мастя́ть їх) ілі трі́дцать дє́вять да побо́льше“.]
(Катеринодар. 1895. Записав О. Ю. Півень).
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |