ЕІУ/Абазин (Абазинець) Андрій

Енциклопедія історії України
Колектив авторів
Абаза (Абазинець) Андрій (Т. В. Чухліб) (2003)

Т. В. Чухліб. Абаза (Абазинець) Андрій // Енциклопедія історії України: Т. 1: А — В / Редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. НАН України. Інститут історії України. — К.: В-во «Наукова думка», 2003. — 688 с.: іл.

Київ: Наукова думка

АБАЗИ́Н (Абазинець) Андрій (р. н. невід. — 1703) — військ. і держ. діяч України, брацлав. полковник. Походження невідоме. Начись королів. привілеями на заселення спустошених довголітніми війнами земель, А. та його соратники зміцнювали владу над тер. своїх полків. Наприкінці 17 ст. органи козац. самоврядування на Правобережжі почали перетворюватися на держ.-політ. структури гетьман. України, які вже існували тут в роки національної революції 1648—1676. З 1690 А. брацлав. полк. (див. Брацлавський полк). Брав участь у походах правобереж. козацтва на турец.-татар. володіння — Буджак, Казікермен (нині м. Берислав), Очаків, Тягіню (старовинна назва замку в м. Бендери, Молдова) та ін. Відзначився під час походу польс. армії на Молдавське князівство (1691), а також у багатьох битвах з турец.-татар. загонами на Поділлі. Частина козаків з полку А. протягом 1694—95 входила до компутів правобереж. Війська Запорозького, що фінансувалося польс. урядом. Поряд з фастів. полк. С. Палієм А. став одним із кер. нац.-визвол. повстання проти Речі Посполитої (1702—04), яке сучасники називали «другою Хмельниччиною». Наприкінці жовт. 1702 його полки разом із підрозділами С. Самуся здобули Немирів.

У лют. 1703, під час бою під Ладижином (нині місто Тростянецького р-ну Він. обл.), А. був тяжко поранений і потрапив у полон. За наказом команд. польс. військами А. Синявського підданий тортурам і посаджений на палю у Шаргороді.

Літ.: Сергієнко Г. Я. Визвольний рух на Правобережній Україні в кінці XVII і на початку XVIII ст. К., 1963; Чухліб Т. В. Козацький устрій Правобережної України (остання чверть XVII ст.). К., 1996.

Т. В. Чухліб.