51. Дикарев, самоук, з пильністю працював по фольклору і лінгвистиці, та, не маючи наукових підвалив, занедбав усякі наукові методи, і надзвичайно переборщив в порівняннях і в миѳологичності. Проф. Жданов висловився, що розвідки Д. не мають ніякоі науковоі ваги. Але Наук. Товар. Шевченка в 1903 р. видало посмертні писання Д. з поля фольклора, і Франко в передмові грунтовно висловився, що де-які зібрані Д. матеріали можна зауважить, як користні праці, напр., ёго «Знадоби до укр. народ. ботаники», «Гуторки про св. Миколу 1895 р.», але тільки без хибних миѳичних порівняннів. Більшоі ваги зложений Дикаревим «Воронежскій Этнографич. Сборникъ» з прислівьями російськими (7219 №№) і украінськими (492 №№). Рецензія в Этнограф. Обозрѣн. XIII.
