ДІДОНА
Даремна проповідь твоя:
Землі і небу скаржусь я,
Та нащо їм мої слова?
Змова їх мене вбива.
Благати Долю мушу, бо ніде
Нещасну більше прихисток не жде.
БЕЛІНДА
Поглянь, царевич надійшов,
Такий зажурений, немов
Щоб щирість довести тобі.
[Входить Еней]
ЕНЕЙ
Що я вдію у журбі?
Як я, царице, передам
Наказ богів розстатись нині нам?
ДІДОНА
Так там, де струменіє Ніл,
Брехливий плаче крокодил,
Так лицемір, що смерть несе,
На небо і богів звертає все.
ЕНЕЙ
В ім’я добра…
ДІДОНА
В ім’я добра, спинись!
Клятв оцих ти встиг зректись.
Свій за морем трон утвердь,
Мене ж, покинуту, жде смерть.
ЕНЕЙ
Усупереч богам, я твій,
Твоя любов – найвища з мрій.
ДІДОНА
Ні, йди, зрадливцю, до мети.
Тепер я думаю, як ти.
Каяття не верне знов
Дідони скривджену любов,
Бо досить, хай куди язик твій гне,
Одної гадки кинути мене.
ЕНЕЙ
Хай що присудить Зевс, я твій.
ДІДОНА
Ні, ні, іди! Іди мерщій!
ЕНЕЙ
Ні, ні, я твій, найвища з мрій.
ДІДОНА
Барінням смерть мені не заподій,
Іди мерщій! [і т. д.]
[Еней виходить]
Проте не омину я скін:
Прийде смерть, як піде він.