Поворот

Це буде так: в осінній день прозорий
Перейдемо ми на свої дороги.
Тяжке змагання наші душі зоре,
Щоб колосились зерна перемоги.
 І те, що мрією було роками,
 Все обернеться в дійсність і можливість —
 Нам буде сонцем кожний кущ і камінь
 У ці хвилини гострі і щасливі!
Подумать тільки: наші села й люди,
А завтра прийдемо — до свого міста!
Захоплять владно зголоднілі груди
Своє повітря — тепле та іскристе.
 Та звідкись сум зловіщий вітер вишле,
 Щоб кинуть серце у крижаний протяг:
 Усе нове… і до старої вишні
 Не вийде мати радісно напроти…
Душа з розбігу стане на сторожі,
Щоб обережно, але гостро стежить
Всі інші душі — зимні чи ворожі
І всі глибокі поміж ними межі.
 І часто серце запалає болем,
 А щось гаряче аж за горло стисне,
 Коли над рідним, тим же самим полем
 Зависне інша, незнайома пісня.
Чекає все: і розпач і образа,
А рідний край нам буде — чужиною.
Не треба смутку! Зберемось відразу,
Щоб далі йти — дорогою одною.
 Заметемо вогнем любови межі.
 Перейдемо у брід бурхливі води,
 Щоб взяти повно все, що нам належить,
 І злитись знову зі своїм народом.