Думи і мрії/На вічну память листочкови

Думи і мрії
Леся Українка
Невільничі піснї (1895—1896)
На вічну память листочкови, спаленому приятельською рукою в непевні часи
• Цей текст написаний желехівкою.
• Інші версії цієї роботи див. На вічну память листочкови
Львів: Українсько-руська видавнича спілка, 1899
На вічну память листочкови, спаленому приятельською рукою в непевні часи.
 

Ой палка ти була, моя пісне!
Як тебе почала я співати,
В мене очи горіли мов жар,
І зайняв ся у грудях пожар.
Хтїла я тебе в серцї сховати,
Та було моє серденько тїсне,
Ой палка ти була, моя пісне!

Так, була моя пісня палка́.
Вислухала товаришка спів,
Мов троянда уся паленїла
І сльоза в неї в очах бренїла
Від горячих, невтримливих слів,
І тремтїла подана рука…
Так, була моя пісня палка́.

Ти занадто палка́, моя пісне!
Як настала трівожна година,
Запалило ся слово в кінець
І спалило тонкий папірець…
Замість піснї летить пожарина.
Ой, глядїть, знову іскорка блисне!
Ти занадто палка́, моя пісне!

26/XI. 1896 р.