До Марусі Т
Пантелеймон Куліш


Не співай мені, землячко,
     На чужій чужині,
Не нагадуй мені, сестро,
     Рідної Вкраїни.

Твоя пісня пориває
   Туди мою душу,
Де люблю я карі очі,
     Та забути мушу.

Не забуду я до суду
     І навпослі суду!
Тим коханням перед богом
     Хвалитися буду.

Люблять люде пишні квіти,
     Люблячи зривають,
А красою, так як діти
     Метеликом грають.

Я люблю тебе, дівчино,
     Як дитину мати.
Не бажаю за кохання
     Любої одплати.
 
Моє серце за кохання
     Мені одплатило,
Що дорогу мою темну
     Світлом освітило.

Освітило - тайну слова
     Живого одкрило...
Ой не дурно ж моє серце
     Жило і любило!