Досвітні сімфоніі
Микола Хвильовий
Голод
• Інші версії цієї роботи див. Голод Харків: Всеукрлітком, 1922
ГОЛОД.

Обгризли дерева за повіткою коні,
Гаряче дмуха вітер в степ,
Куолиться по шляхах і по оселях стогін —
Жах росте.

А сонце нагартовані язики гостре,
А сонце в рослину смертельні ножі,
Гинуть у тузі тремтячі роси,
Роспука біжить.

Мандрують на бездоріжжу халабуди,
За ними стежить журний рип,
А на горізонті в фіолєтах закутий
Конає спечений грім.

Збентежено дивиться неосяжна блакить
І одцвітають блідоволосі дні,
За повіткою голодні собаки
Доідають торішній гній.