Доробок/Революція

Доробок
Михайло Йогансен
КОМУНА
Революція

• Інші версії цієї роботи див. Революція

Київ: Червоний Шлях, 1924

РЕВОЛЮЦІЯ.

I.

Коли Прометей
Підвівся руба
З чотирьох ніг на дві,
І вогонь з запаленого блискавкою дуба
Узявши у кострубаті руки,
Повстав проти Зевса,
То перша була
На землі
Після незчисленних ночей
Революція.

II.

Коли під вітром у вічних снігах Кавказу
Зазяблі раби
Убили своїх центуріонів
І сунули з полум'ям і димом,
Як люта імла,
В дикій роспуці
на Рим,
То ще раз
Після мільйонів, іще раз
Була
Революція.

III.

Коли гнаний,
До смерти потомлений Робочий
У голодні руки
Узявши
Війні віками вірний металь
На спомин
За погаслі очі сухітних дітей,
За панські ночі зганьблених жінок,
За проституток,
За віковічні муки
За тисячолітній стогін,
Уразив пана у серце,
То в перший
Після мільйонів разів,
Знову в перший
І в передостанній раз
Була
Революція.

IV.

Коли на землі — Комуна,
Й сумирного вечора
З верхів'я
Гірних гаїв,
Як всесвітові струни,
Люди линуть далеко
За обрій землі,
Аби в гармонії миру,
Як меч,
Мов лелека,
Осягти, захопити ще одну не-
второвану путь,

Коли на землі — Комуна
— Один величній ирій
І лише смерть,
Як і рані,
Жертиме гірших і ліпших —
Останній тиран
В океані Комуни…

І ще раз, ізнову
У цвинтарях книгозбірень,
У поемах забутих поетів,

У якійсь старовинній Леніна й Маркса науці
Роскопають люди
Одне напівзмерле забуте слово,
І слово це буде:
— Революція.