Доробок/Реакція
| ◀ Як дихає ніжно | Доробок КРОКОВЕЄ КОЛО Реакція |
І ще одна ніч ▶ |
|
Подивись: старий шкандибає нездужий
Старий замітає вулицю
Старий такий убогий
Сивий старий.
Вимітає воду з калюжі
Старий підсліпа щулиться
Старий замітає вулицю
Сивий старий.
Розганяє листя розгулюється
Мете, замітає вулицю
Замітає, гонить колом
Никає білий по вулиці
Росчиняє двері ростулює
Задубілі зіниці вулиці
— Викидає місто в поле.
Ні води
Ні листів
Ні сліпця
Ні дерев
Ні долин
Ні гір
Видер очі з лиця
Скаженілий залізний звір.
Вохка долина й молоді дуби
Люцерна сповила узлісся
І далі ліс і ліс і ліс
У спомини, у курщину, в полісся.
Насторожилися старі товариші
В сподіванці наївній і глибокій
Мовчать кущі.
Пахне кора. Пряде сторожкий спокій.
Де я тепер, де очі, де слова
— Ріка летить вгорі над головою
Долиною спішить, спіткається трава
І ось уже пливе по-над рікою.
І натякає тиша: повернись,
Це-ж я твоя сестра, сестра твоя ліщина
Зо мною сплять брати твої дуби
Вернись
Ти переміг, мій сину:
— Радісні рельси пропалили ліс.