Доробок
Михайло Йогансен
КРОКОВЕЄ КОЛО
Реакція
• Інші версії цієї роботи див. Сніг Київ: Червоний Шлях, 1924
РЕАКЦІЯ.

Подивись: старий шкандибає нездужий
 Старий замітає вулицю
 Старий такий убогий
 Сивий старий.

Вимітає воду з калюжі
 Старий підсліпа щулиться
 Старий замітає вулицю
 Сивий старий.

Розганяє листя розгулюється
Мете, замітає вулицю
Замітає, гонить колом
Никає білий по вулиці
Росчиняє двері ростулює
Задубілі зіниці вулиці
— Викидає місто в поле.

Ні води
 Ні листів
 Ні сліпця
Ні дерев
 Ні долин
 Ні гір


Видер очі з лиця
Скаженілий залізний звір.
Вохка долина й молоді дуби
Люцерна сповила узлісся
І далі ліс і ліс і ліс
У спомини, у курщину, в полісся.

Насторожилися старі товариші
В сподіванці наївній і глибокій
 Мовчать кущі.
Пахне кора. Пряде сторожкий спокій.

Де я тепер, де очі, де слова
— Ріка летить вгорі над головою
Долиною спішить, спіткається трава
І ось уже пливе по-над рікою.

І натякає тиша: повернись,
Це-ж я твоя сестра, сестра твоя ліщина
Зо мною сплять брати твої дуби
 Вернись
 Ти переміг, мій сину:

— Радісні рельси пропалили ліс.