Доля
Павло Граб
До раби (З сербської мови)
пер.: Павло Грабовський
Київ: «Дніпро», 1985
ДО РАБИ
З сербської мови
 

З любов'ю хилюсь пред тобою;
Журба якась душить мене;
Коли вже ти діждеш покою,
Коли твоє рабство мине?

 Дарма, що ти гинеш без долі,
 Що промінь тобі не мигтів;
 Прекрасна ти навіть в неволі,
 Страшніша грози для катів.
Тебе засудили на муки,
Терновим вінком оплели,
Скували і ноги, і руки,
З дитинства в ярмо запрягли.
 Змагайся! Загинуть тирани,
 А з ними облуда і лжа…
 Змагайся! Загояться рани:
 Є всякому здирству межа!
Терпи, моя любонько мила:
Скінчаться скорботи німі…
Світи нам, як перше світила,
Тлій вогником сховним у тьмі.
 Розжевриться він незабаром,
 Як море кругом запала
 Великим невгасним пожаром,
 Впень знищить всі закутки зла!