Доля (Грабовський, 1985)/Доля (Леренц)
| ◀ До рідного краю | Доля Доля (Леренц) пер.: Павло Грабовський |
Повертався я з чужини… ▶ |
|
ДОЛЯ
Їх кохання з'єднало докупи,
Повело спільним шляхом обох:
З людським лихом вони пішли битись удвох, —
Лягли рядом їх мучені трупи.
Вони стяг підняли осоружний катам
І за те ось тепер в домовині,
Та ніколи їх смерть не розлучить і там:
Вік лежатимуть разом, як нині.
Рік за роком минав… Пара любих квіток
На їх ранній могилі зростає,
А запахне весна — зграя різних пташок
Раз за разом співать прилітає.
Повмирали вони, не діждались добра,
Що для всіх людей рівно бажали;
Так живуть їх святі ідеали,
Світла пам'ять про них не вмира!