Доля (Грабовський, 1985)/Вподовж луки, вподовж поля…

Вподовж луки, вподовж поля
Пройшла доля і недоля,
І з приполів довгих свити
Засівали всякі квіти.


Чорні зерна в землю пали
Сліз рясними крапельками,
Світлі з вітром розлетілись,
Закружили мотилями.

А на весну з того сіву
Будяками земля вкрилась:
Тільки де-де кущик ягід,
Де-де квітка притулилась.