Додаткова інструкція в лісовій справі
| Додаткова інструкція в лісовій справі Кам'янець-Подільський: Електрична друкарня, 1919 |
|
|
Офіціяльно.
та Державного майна, Губерніяльним
та Повітовим Лісничим
та Земельним Управам.
Законом про ліси від 10 Січня 1919 року і Інструкцією від 12 Лютого року встановлені органи лісоуправління і порядок користування та керування Лісовим Фондом Украінськоі Народньоі Республіки. Всі ліси та лісові площі мусять бути поділені на де кілька категорій (п. 5 Інструкціі), в залежности від чого і знаходитимуться в тому чи иншому порядкуванню та користуванню. Значна частина лісів переходить до керування органів державного лісоволодіння, а над иншими лісами встановлюється урядовий лісовий догляд (ст. 4 Закону про ліси та п. п. 23 і 24 Інструкції), який здійснюється як через органи державного лісоуправління, так і через Земельні Управи.
Остаточне роспреділення лісів по категоріях, згідно з ст. ст. 4–6 Закону про ліси і прийом–передача іх до роспорядження тих чи инших установ та осіб мають відбутись не так швидко — після цілого ряду підготовчих заходів.
Тому зараз в справі лісовій треба мати на увазі два завдання:
а) остаточне переведення справи прийому — передачі лісів та встановлення робочого порядку керування бувшими приватними лісами,
і б) переходові заходи до цього.
Лісове господарство припинитись не може; нині, як і потім, необхідно, як охороняти ліс та доглядати його, так i експлоатувати.
Таким чином, незалежно від того — в чие порядкування чи користування перейде той чи инший лісовий участок, — урядові органи (Губерніяльні та Повітові Лісничі і Земельні Управи) мусять, як охороняти ліси від знищення, так і доглядати за правильністю користування в них, як прямого (рубки), так і побічного (випас та инше) — і контролювати прибутки та видатки в них. До остаточного вирішення справи с кожним лісовим участком, прибутки зі всіх лісів беруться на учот і після покриття необхідних видатків вносяться в державні скарбниці порядком, зазначенним в Інструкціі 12 Лютого і поясненнях до форм прикладених до неі. Тільки прибутки з лісів, що належать науковим, досвідним та иншим подібним установам, а також громадських (мійських, земських, селянських надільних то-що) та таких, що належать до трудових господарств (коли останні мають землі і лісу разом не більше 15 десятин), до остаточного вирішення справи з порядкуванням лісами, можуть поступати до распорядження відповідних установ чи осіб.
Про всі бувші приватні ліси Повітові Лісничі, згідно з п. 6 Інструкціі 12 Лютого, збірають відомости по прикладеній до Інструкції форм 1-й, а до того користуються всіма відомостями що маються в земельних та Народних Управах, і на підставі іх виробляють плян організаціі лісоуправління в повітах.
У першу чергу Повітові Лісничі працюючі під загальним керуванням Губерніяльних Лісничих, встановляють порядкування в більших лісових участках, починаючи від великих організованих вже попередніми власниками лісових господарств, і кінчаючи окремими невеликих лісовими участками, площею до 16 десятин, де правильного господарства з постійним користування може і не було заведено. Над участками меншими, до остаточного вирішення справи з порядкуванням ними, а також над лісами громадськими чи належними науковим чи иншим подібним інстітуціям (ст. 6 Закону про ліси) встановлюється охорона та державний догляд шо до користування та прибутків з лісів, у всьому згідно з вказівками, зазначеними вище.
Відомости тих лісових участків з заключеними в іх межах угоддями, що в першу чергу мають перейти до порядкування Повітових Лісничих, останні докладають повітовим Земельним Управам на розгляд і ствердження. При незгоді Повітового Лісничого з Повітовою Земельною Управою, лісничий має оскаржити таку постанову в двохтвждневий строк до Губерніяльноі Земельноі Управи, а постанову останньоі може оскаржити Губерніяльний Лісничий такий же строк до Лісового Департаменту, якому і належить право остаточного вирішення справи про передачу лісів до органів державного лісоуправління. На підставі відповідних постанов про передачу лісів, Повітові Лісничі, згідно Інструкцією, негайно організують тимчасове лісоуправління в них; остаточний же поділ лісів на лісництва і організація лісоуправління провадяться з затвердження Лісового Департаменту (п. 19 Інструкціі 12 Лютого).
Що до лісів другої категоріі (а. 5 літ б Інструкції) — громадських, то вони залишаються в порядкуванні належних громадських установ, причім над ним встановлюється контроль та догляд, згідно з п. 23 та 24 Інструкціі.
Виділ лісових участків 3-і категоріі (п. 5 літ. в) по постановах Земельних Управ (згідно з п. 3 Інструкціі) провадиться в звязку з переведенням земельноі реформи, причім лісові участки можуть бути залишені при окремих господарствах тільки в рахунок тієі площі, яка в порядку Закону про землю встановлюється, як найбільша норма наділення землею одного господарства для кожної місцевости. У всякім разі така норма, згідно з ст. 5 літ. а. Закону про ліси не може перевищувати 15 десятин.
Але при залишенню при окремих господарствах лісових участків, цілком недопустимий поділ лісових дач на участки для наділення окремих господарств, або виділ з таких дач хоч би одного участку для зазначеної мети. При окремих господарствах можна залишати ліс для користування тільки з участків площею не більш 15 десятин, і коли такі участки для зазначеної мети будуть призначені цілими, неподільними, для користування одного чи де кількох бувших власників і то тільки з тих участків, які мають місцеве значіння, переважно з лісом дров'яним, або дрібним чи середнім будівельним.
В крайніх випадках і більші лісові участки в загальнім порядку наділення землею можуть бути передані для лісового користування бувших власників, але тільки в тім разі, коли ці участки належали селянським товариствам і передаються в такім розмірі на кожне господарство, в якім вони можуть бути наділені в рахунок тієі земельної плопці, що передаватиметься в порядку Закону про землю.
Одначе, участки площею і менш 15 десятин, але з цінних будівельним лісом, а також і окремі невеликі (до 15 десятин) участки, що разом з иншими, близько лежачими, можуть скласти одну господарську лісову одиницю, також мусять передаватись до державного порядкування. До цієї ж категорії мусять бути зараховані і ті лісові участки, що через ті чи инші причини мають загальне-державне чи громадське значіння і повинні зберегатись чи доглядатись з особливою увагою; сюди відносяться лісові пам'ятники природи, парки, науково-досвідні участки, захистні лісові участки (які скріпляють береги річок, узбочи ярів чи гір, затримують сипкі піски то що) та инші подібні.
Отже, у приватнім користуванні бувших власників можна залишити тільки такі лісову частки з дров'яним, або дрібним чи середніх будівельним лісом, що не мають загально-громадського чи державного значіння, що дійсно необхідні для господарства і які, окремо чи разом з другими, не можуть бути об'єктами самостійного лісового господарства. Але всі ці залишені у приватнім користуванні участки можуть використовуватись тільки як лісові з правильним разрахунком користування і ніякій роскорчовці підлягати не можуть, — для чого над ними встановлюється пильний контроль та догляд, згідно з ст. 28 та 24 Інструкціі 12 Лютого. Лісові участки площею менш 15 десятин, що будуть призначені до передачі в державне порядкування, складають лісові участки другоі черги; ці участки приєднуються до істнуючих вже чи новоутворених лісницв. Приєднуються до лісництв і ті землі, котрі не здатні до сільско-господарської культури, а пригодні тільки до лісорозведення (сипки піски, яри тощо).
Невеликі лісові участки, що буде недоцільно цілком взяти до державного порядкування (Інструкція п. 5 літ. г.), можуть бути передані до порядкування або охорони громадських та иншик установ, згідно з ст. 6 Закону про причім, коли цим установам надається і право користування з таких участо це право може бути обмежено тими чи иншими умовами, між і иними і другою певноі оплати вартости користування. При встановленні таких умов та приймати на увагу як видатки по догляду за такими лісовими участками инші, так і всі прібутки з них.
Всі справи про передачу лісів до державного, громадського, приватного чи иншого користування розглядаються земельними Управами при обов'язовій участі Губерніяльних та Повітових Лісничих; при незгоді Повітового Лісничого з постановою Повітовоі Земельноі Управи, справа передається на розгляд Губерніяльноі Земельноі Управи, а при незгоді Губерніяльного Лісничого з постановою Губерніяльноі Земельноі Управи, справа передається на вирішення Лісового Департаменту. Неопротестовані Лісничами постанови земельних Управ можуть переводитися в життя, але тільки тимчасово. А остаточне затвердженя всіх справ, як про передачу лісів, так і про умови користування належить Міністерству Земельних Справ.
Разом з лісами та лісовами площами (ст. 2 Закону про ліси) обов'язки переходять і лісові будівлі та споруди лісогосподарського значіння: мости, понтони, дренажи, телефони, пожежні башти, сторожки, помешкання для адміністративних робітників та инше. Що ж до підприємств господарсьско-промислових та виноводських (парні, смолокурні, тартаки тощо), то ці підприємства, коли влаштовані в межах лісовоі дачи і тісно сполучені з господарством, в разноі обхідности тимчасово можуть використовуватись для потреб господарст на арендних умовах. Відомости про підприємства, необхідні для лісового господарства, негайно по виясненню справи, надсилаються Повітовими Лісничими, Лісового департаменту і Губерніяльного Лісничого. Остаточне придбання таких підприємств для потреб лісового господарства може бути переведено в пораграф ст. 7 Закону про ліси, причім оцінка іх установляється утвореними за Законом про реманент від 23 Березня 1919 року Повітовими та Губерніяльними о ними Комісіями в складі представників: Земельноі Управи, Народньоі Управи,Міністерства юстиціі, Державного контролю, Міністерства Внутрішніх Справ, Кооперативів, Селянськоі Спілки, Губерніяльного або Повітового Лісничоничого.
Цими ж комісіями встановлюються умови тимчасового арендного користування.
Остаточне вирішення справ з придбанням зазначенних вище підприємств належить Лісовому Департаменту.
Лісові участки, як першоц такі другоі черги, в яких Губерніяльні та Повітові Лісничі ще не встигли встановити порядкування згідно з інструкцією, підлягають, як то зазначено вище, догляду Повітових та Волосних Земельних Управ які охороняють ці ліси і стежать за правильністю користування в них, звертаючись в справах адміністративного, техничного та господарського характеру (призначення і звільнення відповідальних служачих, витрата коштів, провадження лісових робіт і заготовок лісу, відпуск лісу та наше), за вказівками і пояненнями до Повітових Лісничих, які, проте, можуть уповноважити і Волосні Земельні Управи вирішати де які дрібнійші негайні господарські справи.
Заводячи порядкування в лісах, Повітові Лісничі перш усього об'єднують лісові дачі, в лісництва більшоі чи меньшоі площі, в залежности від якости лісів і всіх місцевих умов, абож приєднують ті чи инші лісові участки до вже істнуючих приватних лісництв. В разі бажаности чи необхідности приєднати бувші приватні лісові участки до скарбових або бувших удільних лісництв, Повітові Лісничі з відповідними представленнями звертаються до Губерніяльних Лісничих, які своі міркування в цій справі подають до Начальника Управління, який і вирішує справу.
При утворенні нових лісництв, а також при заміщенні вакантних посад, Губерніяльні або Повітові Лісничі (за згодою Губерніяльних) призначають на посади Лісничих відповідних фаховців, тимчасово, до затвердження лісовим Депертом, встановляючи ім платню відповідно іх освіті, знанням, практичному стажеві та иншим властивостям, але в розмірі не більш тих окладів утримання, які істнують для скарбових Лісничих. Таким же порядком призначаються. і Помічники Лісничих та инші лісові служачі.
Порядок ведення господарства в бувших приватних лісах, а також діловодства, рахунковости, та порядок експлоатації та відпусків лісу, зазначено в Інструкціі від 12 Лютого. В додаток до того треба мати на увазі також слідуюче. Провадження всіх робіт та витрата грошей в лісових господарствах мають бути на підставі затверджених кошторисів. Тому Повітові Лісничі мусять вжити негайно заходів, щоби як найшвидче були складені прибутково-видаткові кошториси та припущення про роботи по лісництвах; ці коштористи надсилаються до Губерніяльних Лісничих, які можуть дозволити іх до попереднього виконання з тими змінами, які вважатимуть необхідним зробити, а на остаточне затвердження надсилають по лісового департаменту. Що ж до робіт та видатків негайного характеру, то вони, як зазначено в Інструкції 12 лютого, можуть провадитися до затвердження кошторисів в попередніх розмірах.
Але в разі цілковитоі неможливости провадити негайні роботи на попередніх умовах і неможливости вчасно одержати відповідний дозвіл Губерніяльного Лісничого витрати на провадження такіх негайних робіт можуть дозволятись Повітовими Лісничими в побільшенім розмірі, відповідно подорожчанню робочих рук та матер'ялів.
Витрата грошей має провадитись з прибутків по лісництвах, як зазначено в Інструкций 12 Лютого. Для покриття тих видатків, на оплату яких не вистаче прибутків, в роспорядження Губерніяльних та Повітових Лісничих Міністерством асігнуються необхідні аванси, які потратись на підставі кошторисів в загальному порядку, встановленному для сум, що видаються з Державноі Скарбниці.Окрім негайного складення кошторисів на провадження робіт в цім Лісничі мусять негайно скласти справоздання про роботи і про всі прибрання та витрати грошей, що були з 16 Грудня 1918 року по 1 Квітня сього року та надіслати іх до Повітових Лісничих не пізнійше 1-го Червня. Такі ж є воздання по повітах Повітові Лісничі надсилають до Губерніяльних Лісничих, а останні надсилають до Лісового Департаменту відомости по губерніях.
З огляду на велике винищення лісів на Украіні, що сталося останніми роками, і малолісність Украіни, Лісничі мусять звернути велику увагу на охрану і відновлення лісу. Мусять бути вжити всі заходи не тільки свавільних порубів та неправильних з лісогосподарьского погляду рубок а і проти шкодливих для лісу випасів худоби, а також і проти ріжних шкідків. Треба вжити також всіх заходів проти лісових пожарів, для чого слід в першу чергу очистити ліс від вершин, гилля, і всякого хламу, віддаючи населенню на вільготних умовах, а в разі його малоцінности і задурно дати можливости, заготовляючи господарським засобом матеріял та дрова з безцінних остатків. При недостачі лісовоі сторожі, з метою більш успішноі боротьби з пожарами, треба призначати пожарних сторожів; треба подбати також про культуру лісу, вживаючи для сього в міру можливости всіх заходів до штучного лісовідновлення і догляду за культурами і провадячи всі заходи догляду за лісом (освітлення, прочистка, проріжування і т. и.)
На місцях виникає питання, яким порядком експлоатувати так звані рочні скарбові статті (орні участки, сінокоси, риболовні озера, млини, зааплави то що) і такі ж статті в бувших приватних лісах. Тому пояснюється, що згідно з статтею 1 Закону про ліси, всі угоддя (луга, пашні, торфяники, ріки та инші) що заключені в межах лісових участків і були в системі дотепернього лісового господарства, себ-то були необхідні чи потрібні, або взяті економично чи хозяйственно сполучені з цим господарством-залишаються у цім господарстві в порядкуванні відповідних адміністративних органів (лісничих, завідуючих, управителів тощо). До цієі категорії участків відносяться наприклад, не тільки наділи лісових служачих, а і орні участки, сінокоси що які входили в склад лісових дач, хоч-би вони і не використовувались посередньо для потреб лісового господарства, а передавались кому-небудь укористування на арендних умовах. Такі участки, на підставі ст. I. Закону ліси, входять в склад Лісового фонду і до вироблення нових умов експлоціі іх, експлоатуються на попередніх підставах, причім, коли вони здавали в аренду і строк аренда ще не скінчився, вони експлоатуються на підставі залючених умов, а коли строк аренди скінчився, то знов здаються в користування на арендних умовах, по можливости не більш, як на один рік, коли ті згідно з п. 41 інструкціі 12 Лютого, не буде встановлено иншого порядку експлоатаціі оброчних статтів. Оброчні статті промислового характеру (майстерні, заводи то-що) експлоатуються в такім же порядку.Згідно з ст. 9 Закону про ліси, всі складені до видання цього закону бувшими приватними лісовласниками чи урядовими інстітуціями акти і договори з користування лісами, мають бути переглянуті відповідними державними установами, котрим належиться право скасування, зміни, припинення чи відновлення актів та договорів. Визначення установ для перегляду лісорубочних договорів I опреділення порядку перегляду цих договорів має бути встановлено окремим законом. До видання цього закону Повітові та Губерніяльні Лісові Комісіі (п. п. 9 та 10 Інструкціі 12 Лютого) розглядають зазначені лісорубочні довори і, в разі необхідности, можуть тимчасово припиняти виконання іх. Це припинення може бути по причинах, які встановлятимуться як при розгляді договорів, з погляду іх дійсности і правильности, так і при обслідуванню характеру рубки лісу. Можуть бути допушені до виконання тільки ті договори, заключені з бувшими приватними власниками, відносно яких буде точно встановно що вони заключені до 15 Грудня 1918 року. До виконання можуть бути ті як нотаріальні договори, так і инші, дійснисть яких може бути встана безсумнівними данними, як наприклад, договори, складені державними установами, громадськими самоврядуваннями, а також кооперативами чи організаціями, коли дійсність договорів може бути встановлена відповідними i сумнівними конторськими записами тощо.
При розгляді договорів мусить бути точно вияснено: предмет продажу чи находження лісу, площа його або кількість, порода та розмір дерев чи матеріялів або дров то-що), продажня ціна лісу, строки виплати грошей та час, розмір сум, по договору внесених вже бувшим власникам. Мусить бути вияснено також характер рубки лісу, а саме допустимість з погляду законів про охорону лісу і правильного лісового господарства. Перш усього треба вияснити чи провадиться рубка лісу по пляну господарства і чи затвержений цей плян Лісохоорончим Комітетом. Коли рубка лісу провадиться не по пляну чи всякого пляну господарства, то така рубка мусить бути припинена. Коли ж складений правильно, і в рубку призначені тільки чергові лісосіки — повинні на кожен рік, то така рубка може бути допущена. Коли в рубку припинено більш однієі річноі лісосіки, але не більш площі чергового десятин, то така рубка теж може провадитись, одначе тільки в тім разі, коли викликається дійсною необхідністю задоволення невідкладних лісових потреба але i така рубка може бути припинена, коли будівельний чи вирібний обробляється недоцільно, наприклад, в дрова то-що.
Отже, коли ніяких перешкод до рубки лісу з погляду як правильности дійсности лісорубочного договору, так і правильности чи необхідности саморубки — нема, то така рубка може проводитись. В такім разі треба подбати щоб надежні платіжі за ліс поступили до державної скарбниці. До встановлення окремим законом умов зачислення внесених бувшим власникам по зісорубочних договорах сум, треба тимчасово зараховувати в платіжі за ліс по договору всі ті суми, відносно яких буде ясно встановлено, що вони дійсно виплачені бувшим власникам до 15 Грудня 1918 р.; ці суми не належать до нового внесення в державний прибуток. Инші платіжі по договорах вносяться в державні скарбниці в депозіт місцевих Управлінь Хліборобства та Державного Майна в строки, які зазначені в договорах.
Заготовлені лісові матеріяли та дрова, цілком вже оплачені згідно з зазначеними вище вказівками, поступають до роспорядження осіб чи установ, зазначених в договорах. Проте це право роспорядження може бути обмежено загальнім порядку, наказами чи роспорядженнями відповідних правомочних державних установ чи осіб, як з метою доцільного чи справедливого роспреділення лісових матер'ялів та дров, так і з метою попередження спекуляціі і встановлення правильних цін.
Нові продажи і відпуски лісу, як зі скарбових, так і инших дач, мають провадитись в порядку п. п. 30-39 Інструкціі 12 Лютого 1919 року, причім до вироблення нових умов продажу лісу до виконання можуть бути приняті ті умови, що встановлені для скарбових лісництв.
