Договір про Союз Суверенних Держав (листопад 1991 року)

Договір про Союз суверенних держав (листопад 1991 року) автор невідомий

Мова оригіналу: російська.
Створення: 1991. Джерело: ПРАВДА № ___ (_____). Среда, 27 ноября 1991 г.  

Держави, що підписали цей договір, виходячи з проголошених ними декларацій про суверенітет і визнаючи право націй на самовизначення;

з огляду на близькість історичної долі своїх народів і висловлюючи їх волю жити в дружбі і злагоді, розвиваючи рівноправне взаємовигідне співробітництво;

піклуючись про їх матеріальний добробут і духовний розвиток, взаємозбагачення національних культур, забезпечення загальної безпеки;

бажаючи створити надійні гарантії прав і свобод громадян,

вирішили на нових засадах створити Союз Суверенних Держав і домовилися про наступне.

I. Основні принципи

Перше. Кожна республіка — учасник договору є суверенною державою. Союз Суверенних Держав (ССД) — конфедеративно-демократична держава, яка здійснює владу в межах повноважень, якими його добровільно наділяють учасники договору.

Друге. Держави, які утворюють Союз, зберігають за собою право на самостійне вирішення всіх питань свого розвитку, гарантуючи рівні політичні права і можливості соціально-економічного та культурного прогресу всіх народів, які проживають на їх території. Учасники договору будуть виходити з принципів поєднання загальнолюдських і національних цінностей, рішуче виступати проти расизму, шовінізму, націоналізму, будь-яких спроб обмеження прав народів.

Третє. Держави, які утворюють Союз, вважають найважливішим принципом пріоритет прав людини відповідно до Загальної декларації прав людини, інших загальновизнаних норм міжнародного права. Всім громадянам гарантується можливість вивчення та використання рідної мови, безперешкодний доступ до інформації, свобода віросповідання, інші політичні, соціально-економічні, особисті права і свободи.

Четверте. Держави, які утворюють Союз, бачать найважливішу умову свободи та добробуту своїх народів і кожної людини у формуванні громадянського суспільства. Вони будуть прагнути до задоволення потреб людей на основі вільного вибору форм власності і методів господарювання, розвитку загальносоюзного ринку, реалізації принципів соціальної справедливості і захищеності.

П'яте. Держави, які утворюють Союз, самостійно визначають свій національно-державний і адміністративно-територіальний устрій, систему органів влади і управління. Вони визнають загальним фундаментальним принципом демократію, засновану на народному представництві і прямому волевиявленні народів, прагнуть до створення правової держави, яка б служила гарантом проти будь-яких тенденцій до тоталітаризму і сваволі.

Шосте. Держави, які утворюють Союз, вважають одним із найважливіших завдань збереження і розвиток національних традицій, державну підтримку освіти, охорони здоров'я, науки і культури. Вони сприятимуть інтенсивному обміну і взаємозбагаченню гуманістичними духовними цінностями і досягненнями народів Союзу і всього світу.

Сьоме. Союз Суверенних Держав виступає в міжнародних відносинах як суверенна держава, суб'єкт міжнародного права і наступник Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Його головними цілями на міжнародній арені є міцний мир, роззброєння, ліквідація ядерної та іншої зброї масового знищення, співробітництво держав і солідарність народів у вирішенні глобальних проблем людства.

Держави, які утворюють Союз, є суб'єктами міжнародного права. Вони мають право встановлювати безпосередні дипломатичні, консульські зв'язки, торговельні та інші відносини з іноземними державами, обмінюватися з ними повноважними представництвами, укладати міжнародні договори і брати участь в діяльності міжнародних організацій, не обмежуючи інтереси кожної з держав, що утворюють Союз, та їх спільні інтереси, не порушуючи міжнародні зобов'язання Союзу.

II. Устрій Союзу

Стаття 1. Членство в Союзі

Членство держав в Союзі є добровільним. Учасниками цього договору є держави, що безпосередньо утворюють Союз.

Союз відкритий для вступу в нього інших демократичних держав, які визнають договір. Прийняття в Союз нових держав здійснюється за згодою всіх учасників цього договору.

Держави, які утворюють Союз, зберігають право вільного виходу з нього в порядку, встановленому учасниками договору.

Стаття 2. Громадянство Союзу

Громадянин держави, що входить в Союз, є одночасно громадянином Союзу Суверенних Держав.

Громадяни Союзу мають рівні права, свободи і обов'язки, закріплені законами і міжнародними договорами Союзу.

Стаття 3. Територія Союзу

Територія Союзу складається з територій усіх держав - учасниць договору.

Союз гарантує непорушність кордонів держав, які в нього входять.

Стаття 4. Відносини між державами, які утворюють Союз

Відносини між державами, які утворюють Союз, регулюються цим, а також іншими договорами та угодами, що не суперечать даному.

Держави - учасниці договору будують свої взаємини в складі Союзу на основі рівності, поваги суверенітету, невтручання у внутрішні справи, вирішення спорів мирними засобами, співробітництва, взаємодопомоги, сумлінного виконання зобов'язань за цим договором і міжреспубліканськими угодами.

Держави, які утворюють Союз, зобов'язуються: не вдаватись у відносинах між собою до застосування сили і погрози нею; не посягати на територіальну цілісність одна одної; не укладати угод, що суперечать цілям Союзу або спрямованих проти інших держав - учасників договору.

Зобов'язання, перераховані в цій статті, поширюються на союзні (міждержавні) органи.

Стаття 5. Збройні Сили Союзу

Союз Суверенних Держав має єдині Збройні Сили з централізованим управлінням.

Цілі, призначення та порядок використання єдиних Збройних Сил, а також компетенція держав - учасників договору в сфері оборони регулюються угодою, передбаченою цим договором.

Держави - учасниці договору мають право створювати республіканські збройні формування, функції та чисельність яких визначаються зазначеною угодою.

Не допускається використання Збройних Сил Союзу всередині країни, за винятком їх участі в ліквідації наслідків стихійних лих, екологічних катастроф, а також випадків, передбачених законодавством про надзвичайний стан.

Стаття 6. Сфери спільного ведення держав - учасників договору і багатосторонні угоди

Держави - учасниці договору утворюють єдиний політичний та економічний простір і засновують свої відносини на закріплених в цьому договорі принципах і наданих ним перевагах. Відносини з державами, що не входять до Союзу Суверенних Держав, грунтуються на загальновизнаних нормах міжнародного права.

З метою забезпечення спільних інтересів держав - учасників договору встановлюються сфери спільного ведення і укладають відповідні багатосторонні договори і угоди:

— про економічне співтовариство;

— про спільну оборону і колективну безпеку;

— про вироблення і координацію зовнішньої політики;

— про координацію спільних науково-технічних програм;

— про захист прав людини і національних меншин;

— про координацію спільних екологічних програм;

— в галузі енергетики, транспорту, зв'язку та космосу;

— про співпрацю в галузі освіти і культури;

— по боротьбі зі злочинністю.

Стаття 7. Повноваження союзних (міждержавних) органів

Для реалізації спільних завдань, що випливають з договору і багатосторонніх угод, держави, що утворюють Союз, делегують союзним органам необхідні повноваження.

Держави, які утворюють Союз, беруть участь в реалізації повноважень союзних органів за допомогою їхнього спільного формування, а також спеціальних процедур узгодження рішень та їх виконання.

Кожен учасник договору може шляхом укладення угоди з Союзом додатково делегувати йому здійснення окремих своїх повноважень, а Союз, за ​​згодою всіх учасників, передати одному або декільком з них здійснення на їх території окремих своїх повноважень.

Стаття 8. Власність

Держави - учасниці договору забезпечують вільний розвиток і захист усіх форм власності.

Держави - учасниці договору передають в розпорядження органів Союзу майно, необхідне для здійснення покладених на нього повноважень. Це майно є спільною власністю держав, що утворюють Союз, і використовується виключно в їхніх спільних інтересах, включаючи прискорений розвиток відстаючих регіонів.

Використання землі, її надр та інших природних ресурсів держав - учасників договору для реалізації повноважень союзних органів здійснюється відповідно до законодавства цих держав.

Стаття 9. Бюджет Союзу

Порядок фінансування союзного бюджету і контролю за його видатковою частиною встановлюється окремою угодою.

Стаття 10. Закони Союзу

Конституційною основою Союзу Суверенних Держав є даний договір і Декларація прав і свобод людини.

Закони Союзу приймаються з питань, віднесених до відання Союзу, і в межах повноважень, переданих йому цим договором. Вони обов'язкові для виконання на території всіх держав - учасників договору.

Держава - учасник договору в особі її вищих органів влади має право опротестувати та призупинити дію на своїй території закону Союзу, якщо він порушує цей договір.

Союз в особі його вищих органів влади має право опротестувати та призупинити дію закону держави - учасниці договору, якщо він порушує цей договір. Спори вирішуються за допомогою погоджувальних процедур або передаються до Верховного Суду Союзу, який приймає остаточне рішення протягом одного місяця.

III. Органи Союзу

Стаття 11. Формування органів Союзу

Органи Союзу Суверенних Держав, передбачені цим договором, формуються на основі вільного волевиявлення народів і повноправного представництва держав, що утворюють Союз.

Організація, повноваження і порядок діяльності органів влади, управління і правосуддя встановлюються відповідними законами, що не суперечать даному договору.

Стаття 12. Верховна Рада Союзу

Законодавчу владу Союзу здійснює Верховна Рада Союзу, що складається з двох палат: Ради Республік і Ради Союзу.

До Ради Республік входять по 20 депутатів від кожної держави, що утворює Союз, делегованих її вищим органом влади.

РРФСР має в Раді Республік 52 депутата. Інші держави - учасники договору, які мають в своєму складі республіки і автономні утворення, додатково делегують до Ради Республік по одному депутату від кожної республіки і автономного утворення. З метою забезпечення суверенітету держав - учасників договору та їх рівноправності - при голосуванні в Раді Республік застосовується правило консенсусу.

Рада Союзу обирається населенням Союзу по виборчих округах з рівною кількістю виборців. При цьому гарантується представництво в Раді Союзу всіх держав - учасників договору.

Палати Верховної Ради Союзу спільно приймають до складу Союзу нові держави, заслуховують Президента Союзу з найбільш важливих питань внутрішньої і зовнішньої політики Союзу, затверджують союзний бюджет і звіт про його виконання, оголошують війну і укладають мир.

Рада Республік приймає рішення про організацію і порядок діяльності органів Союзу Суверенних Держав, розглядає питання відносин між республіками, ратифікує і денонсує міжнародні договори, дає згоду на призначення уряду Союзу.

Рада Союзу розглядає питання забезпечення прав і свобод громадян та приймає рішення з усіх питань компетенції Верховної Ради за винятком тих, які відносяться до компетенції Ради Республік.

Закони, прийняті Радою Союзу, вступають в силу після їх схвалення Радою Республік.

Стаття 13. Президент Союзу.

Президент Союзу - глава конфедеративної держави.

Президент Союзу виступає гарантом дотримання Договору про Союз Суверенних Держав і законів Союзу, є головнокомандувачем Збройних Сил Союзу, представляє Союз у відносинах із зарубіжними державами, здійснює контроль за виконанням міжнародних зобов'язань Союзу.

Президент Союзу обирається громадянами Союзу в порядку, що встановлюється законом, терміном на п'ять років і не більше ніж на два терміни поспіль.

Стаття 14. Віце-президент Союзу

Віце-президент Союзу обирається разом з Президентом Союзу. Віце-президент Союзу виконує за уповноваженням Президента Союзу окремі його функції.

Стаття 15. Державна Рада Союзу

Державна Рада Союзу створюється для погодженого вирішення найбільш важливих питань внутрішньої і зовнішньої політики, які зачіпають загальні інтереси держав - учасників договору.

Державна рада складається з Президента Союзу і вищих посадових осіб держав - учасників договору. Роботою Державної ради керує Президент Союзу.

Рішення Державної ради носять обов'язковий характер для всіх органів виконавчої влади.

Стаття 16. Уряд Союзу

Уряд Союзу є органом виконавчої влади Союзу, підпорядковується Президенту і несе відповідальність перед Верховною Радою Союзу.

Уряд Союзу очолюється прем'єр-міністром. До складу уряду входять глави урядів держав - учасниць договору, голова Міждержавного економічного комітету (перший заступник прем'єр-міністра), заступники прем'єр-міністра і керівники відомств, передбачених угодами між державами - учасниками договору.

Уряд Союзу формується Президентом Союзу за погодженням з Радою Республік Верховної Ради Союзу.

Стаття 17. Верховний Суд Союзу

Верховний Суд Союзу приймає рішення з питань відповідності законів Союзу і законів держав - учасниць даному договору та Декларації прав і свобод людини; розглядає цивільні та кримінальні справи міждержавного характеру, включаючи справи щодо захисту прав і свобод громадян; є вищою судовою інстанцією по відношенню до військових судів. При Верховному Суді Союзу створюється прокуратура, яка здійснює нагляд за виконанням законодавчих актів Союзу.

Порядок формування Верховного суду Союзу визначається законом.

Стаття 18. Вищий арбітражний суд Союзу

Вищий арбітражний суд Союзу вирішує економічні суперечки між державами - учасниками договору, а також спори між підприємствами, що знаходяться під юрисдикцією різних держав - учасників договору.

Порядок формування Вищого арбітражного суду визначається законом.

IV. Прикінцеві положення

Стаття 19. Мова міжнаціонального спілкування в Союзі

Учасники договору самостійно визначають свою державну мову (мови). Мовою міжнаціонального спілкування в Союзі держави - учасники договору визнають російську мову.

Стаття 20. Столиця Союзу

Столицею Союзу є місто Москва.

Стаття 21. Державна символіка Союзу

Союз має державний герб, прапор і гімн.

Стаття 22. Порядок зміни і доповнення договору

Цей договір або окремі його положення можуть бути скасовані, змінені або доповнені тільки за згодою всіх держав, що утворюють Союз.

Стаття 23. Вступ договору в силу

Цей договір схвалюється вищими органами влади держав, що утворюють Союз, і вступає в силу після його підписання їх повноважними делегаціями.

Для держав, що її підписали, з тієї ж дати вважається таким, що втратив силу Договір про утворення Союзу РСР 1922 року.^[1]

Стаття 24. Відповідальність за договором

Союз і держави, що його утворюють, несуть взаємну відповідальність за виконання прийнятих зобов'язань і відшкодовують шкоду, заподіяну порушенням цього договору.

Стаття 25. Правонаступництво Союзу

Союз Суверенних Держав є правонаступником Союзу Радянських Соціалістичних Республік. Правонаступництво здійснюється з урахуванням положень статей 6 і 23 даного договору.

Цей робота не є об'єктом авторського права Відповідно до статті 1259 Цивільного кодексу Російської Федерації офіційні документи державних органів та органів місцевого самоврядування муніципальних утворень, в тому числі закони, інші правові акти, рішення судів, інші матеріали законодавчого, адміністративного і судового характеру, офіційні документи міжнародних організацій, а також їх офіційні переклади, державні символи і знаки, а також символи і знаки муніципальних утворень не є об'єктами авторських прав.

1. Договір про утворення СРСР як самостійний документ перестав існувати 31 січня 1924 року, коли разом з декларацією про утворення СРСР був об'єднаний в першу конституцію СРСР