Дзьвін/Поэтові

◀ Праведне пануваньнє

Дзьвін
Куліш Олелькович Панько
Поэтові

Царська Грамата ▶

• Цей текст написаний кулішівкою.
• Інші версії цієї роботи див. Поетові

Женева: Украінська друкарня, 1893

LXXVII.

ПОЭТОВІ.

Поэтъ, не дорожи любовію народной.

Пушкинъ.

Кобзарю! не дивись ні на хвалу темно̀ти,
Ні на письменницьку огуду за пісьні,
И ласки не шукай ні в дуків, ні в голоти:
Дзвони собі, сьпівай в сьвятій самотині.

Не ярмарку тебе гучному зрозуміти

Серед своіх трівог, або пустих утіх.
Нехай турбуюцьця, чи граюцьця, мов діти:
Ти на високий лад не перестроіш их.

Их небеса — базар, их божество — мамона.

Купують, продають, міняють крам на крам,
И буквою свого житейського закона
Готові зруйновать духовний правди храм.

Готові, и не раз на торжищах великих

«Роспни, роспни ёго»! вигукуе тиран;
Но не смущаецьця тьвій дух од криків диких:
Ти — невмірущий царь, ти й над царями пан.