дзиґа

дзиґа

Дзи́ґа, ґи, ж. 1) Волчок, юла. Крутиться як дзиґа. Ном. № 5756. Біга як дзиґа. ЗОЮР. I. 147. 2) Вертлявый, резвый человек, непоседа. Ум. Дзи́жка.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28

Дзи́ґа, ґи, ж. 1) Волчекъ, юла. Крутиться як дзиґа. Ном. № 5756. Біга як дзиґа. ЗОЮР. I. 147. 2) Вертлявый, рѣзвый человѣкъ, непосѣда. Ум. Дзи́жка.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924