Дворянство Лівобережної України кінця XVIII – початку XX ст./Передмова

Дворянство Лівобережної України кінця XVIII – початку XX ст.: соціально-правовий статус і місце у владних структурах Російської імперії
Гуржій І. О., Русанов Ю. А.
під ред. Олександра Реєнта
Передмова

Розділ І. Законодавче оформлення дворянства як стану в Російській імперії ▶

Київ: 2017

ПЕРЕДМОВА

Наявність у сучасному українському суспільстві очевидних проблем, що пов’язані із майновим розшаруванням, незадовільним економічним становищем незахищених категорій населення, наростанням невдоволення серед широких верств своїм соціальним статусом, визначає актуальність фахового дослідження окремих аспектів минулого українців, дозволяє оцінити можливі ризики розвитку та сприяють формуванню експертних прогнозів. У цьому контексті набуває важливості вивчення історії такої панівної, протягом декількох століть, верстви як дворянство. Вагомість такої ретроспекції посилюється усвідомленням очевидної дестабілізаційної ролі означеної соціальної групи для Російської імперії, особливо наприкінці ХІХ – на початку XX ст. (перш за все, у політичному й економічному контекстах).

Українська історіографія за останні десятиліття збагатилася значною кількістю ґрунтовних монографічних і дисертаційних досліджень, які так чи інакше присвячені дворянству (його складу та діяльності) різних регіонів^[1]. Разом з тим, практично відсутні аналогічні спеціальні праці, географічним об’єктом яких було б визначено Лівобережжя. Деяким винятком є роботи з історії окремих родів, їх приватного життя та особистого культурного простору, господарської діяльності, тощо^[2]. Зважаючи на це, поряд із здійсненим нами аналізом законодавчого регулювання процесу формування дворянства в Російській імперії та еволюції його правового статусу наприкінці XVIII – на початку XX ст., особливо актуальним видається інший запропонований читачеві ключовий вектор – висвітлення особливостей «перетворення» української лівобережної старшини у російське імперське дворянство в процесі нобілітації, його місце в етносоціальній стратифікації, персональний склад та адміністративно-управлінська діяльність тутешніх губернських предводителів і т. д. Поширення у вітчизняній історіографії кінця XX – початку XXI ст. тенденцій щодо об’єктивного та неупередженого переосмислення традиційної теорії економічного детермінізму (основоположної в історичній науці радянського періоду) має особливо важливе значення для вивчення соціального поступу Російської імперії. Відхід від спрощеного уявлення про революційні перетворення як основного рушія суспільно-політичних і економічних змін супроводжується концептуалізацією відповідних досліджень у рамках категоріального апарату «теорії модернізації». У цьому відношенні, вивчення нами такого питання як формування дворянства в Російській імперії, в першу чергу його лівобережної частини, ґрунтувалося на висвітленні раціональної складової означеного процесу. Зокрема, мова йде про необхідність з’ясування впливу таких факторів як: відповідність юридичним (а не звичаєвим) нормам, поступове формування громадянського суспільства та правової держави. Водночас, стримуючу роль на шляху до надмірної ідеалізації дворянських соціальних інститутів відіграла специфічна особливість – чітко виражений державний чинник, який став проявом асинхронного розвитку тогочасної суспільної структури. Відтак, базуючись на цьому, аналіз правового статусу лівобережного дворянства в системі законодавчого регулювання та його етносоціальної стратифікації передбачав, серед іншого, й комплексне відображення процесу формування вказаної привілейованої категорії населення Російської імперії.

У книзі фактологічний матеріал, який стосується безпосередньо лівобережного дворянства, органічно «переплетено» із загальноукраїнськими та імперськими сюжетними лініями, поєднано в одне юридичне поле. Це, на наш погляд, сприятиме формуванню цілісної картини, полегшуватиме здійсненню порівняльного аналізу та цілком відповідатиме принципу історизму, адже не буде суперечити тогочасній логіці існування єдиного державного об’єднання – Російської імперії, повсякчасної комунікації та нерозривного взаємозв’язку між різними регіональними групами дворянства.

——————

↑ Желєзняк М.М. Валківське дворянство. – Х.: Федорко, 2013. – 263 с.: іл., табл.; Каюк Д.Г. Формування катеринославського та херсонського дворянства в 60-ті рр. XVIII – на початку XIX ст.: автореф. дис... канд. іст. наук. – Д., 2002. – 16 с.; Константинова Ю.В. Дворянство Південної України в другій половині ХІХ – на початку XX ст.: автореф. дис. … канд. іст. наук. – Донецьк, 2012. – 20 с.; Кривошея І.І. Еволюція дворянства Правобережної України наприкінці XVIII – початку XX ст. (за матеріалами Київської губернії): автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 1997. – 17 с.; Луценко М.В. Дворянство Слобожанщини наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст.: автореф. дис. … канд. іст. наук. – Х., 2013. – 17 с.; Кочергін І.О. Соціальна трансформація Катеринославського дворянства (друга половина ХІХ ст. – початок XX ст.): монографія. – Д.: Герда, 2015. – 576 с.; Проць Н.В. Дворянство Харківської губернії другої половини XIX – початку XX ст.: автореф. дис. … канд. іст. наук. – Х., 2015. – 20 с.; Циганенко Л.Ф. Дворянство Півдня України (друга половина XVIII ст. – 1917 р.): моногр.; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Ізмаїл: СМИЛ, 2009. – 382 с.: табл. та ін.
↑ Барабаш Н.С. Рід Білозерських та культурний світ України XIX – початку XX ст. – К.: Видавничий дім «Стилос», 2007. – 264 с.: іл.; Будзар М.М. Дворянська сільська садиба Лівобережної України ХІХ ст.: типологія та еволюція культурних форм: автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 2009. – 19 с.; Гаврилишина Н.А. Рід Кочубеїв в історії Лівобережної Гетьманщини (середина ХVII – кінець XVIII ст.): автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 2014. – 16 с.; Голубчик Г.Д. Рід Марковичів-Маркевичів у культурно-громадському житті України: «Нова сімейна історія»: автореф. дис. … канд. іст. наук. – Дніпропетровськ, 2003. – 20 с.; Литвинова Т.Ф. «Поміщицька правда». Дворянство Лівобережної України та селянське питання наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ століття (ідеологічний аспект). – Д.: «ЛІРА», 2011. – 732 с.; Опанасенко В.В. Роль чернігівського дворянства в суспільно-політичному та культурно-освітньому житті України 1785–1860 рр.: автореф. дис. … канд. іст. наук. – Х., 2003. – 19 с.; Товстоляк Н.М. Меценати і суспільні діячі Тарновські, їх місце та роль в історії України XIX ст.: автореф. дис. … канд. іст. наук. – Кривий Ріг, 2006. – 16 с. та ін.

Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.

[1] Желєзняк М.М. Валківське дворянство. – Х.: Федорко, 2013. – 263 с.: іл., табл.; Каюк Д.Г. Формування катеринославського та херсонського дворянства в 60-ті рр. XVIII – на початку XIX ст.: автореф. дис... канд. іст. наук. – Д., 2002. – 16 с.; Константинова Ю.В. Дворянство Південної України в другій половині ХІХ – на початку XX ст.: автореф. дис. … канд. іст. наук. – Донецьк, 2012. – 20 с.; Кривошея І.І. Еволюція дворянства Правобережної України наприкінці XVIII – початку XX ст. (за матеріалами Київської губернії): автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 1997. – 17 с.; Луценко М.В. Дворянство Слобожанщини наприкінці XVIII – у першій половині ХІХ ст.: автореф. дис. … канд. іст. наук. – Х., 2013. – 17 с.; Кочергін І.О. Соціальна трансформація Катеринославського дворянства (друга половина ХІХ ст. – початок XX ст.): монографія. – Д.: Герда, 2015. – 576 с.; Проць Н.В. Дворянство Харківської губернії другої половини XIX – початку XX ст.: автореф. дис. … канд. іст. наук. – Х., 2015. – 20 с.; Циганенко Л.Ф. Дворянство Півдня України (друга половина XVIII ст. – 1917 р.): моногр.; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – Ізмаїл: СМИЛ, 2009. – 382 с.: табл. та ін.

[2] Барабаш Н.С. Рід Білозерських та культурний світ України XIX – початку XX ст. – К.: Видавничий дім «Стилос», 2007. – 264 с.: іл.; Будзар М.М. Дворянська сільська садиба Лівобережної України ХІХ ст.: типологія та еволюція культурних форм: автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 2009. – 19 с.; Гаврилишина Н.А. Рід Кочубеїв в історії Лівобережної Гетьманщини (середина ХVII – кінець XVIII ст.): автореф. дис. … канд. іст. наук. – К., 2014. – 16 с.; Голубчик Г.Д. Рід Марковичів-Маркевичів у культурно-громадському житті України: «Нова сімейна історія»: автореф. дис. … канд. іст. наук. – Дніпропетровськ, 2003. – 20 с.; Литвинова Т.Ф. «Поміщицька правда». Дворянство Лівобережної України та селянське питання наприкінці ХVІІІ – у першій половині ХІХ століття (ідеологічний аспект). – Д.: «ЛІРА», 2011. – 732 с.; Опанасенко В.В. Роль чернігівського дворянства в суспільно-політичному та культурно-освітньому житті України 1785–1860 рр.: автореф. дис. … канд. іст. наук. – Х., 2003. – 19 с.; Товстоляк Н.М. Меценати і суспільні діячі Тарновські, їх місце та роль в історії України XIX ст.: автореф. дис. … канд. іст. наук. – Кривий Ріг, 2006. – 16 с. та ін.

[1]

[2]