Проба відродженя старинного зовсім забутого укр. килимарства стали появлятися на початку XX. в. І так на Україні були дві килимарці: одна Полтавського земства в с. Дехтярях біля Прилук, друга Ханенків в с. Єленівці на Київщині. Але іх управителями були люди ріжних напрямків, тож іх вироби були ріжного характеру: в Дехтярях спеціаліст ткач звертав увагу лише на добрий матеріял ткані, а в Єленівці мистець і знавець укр. килиму В. Г. Кричевський дбав головно за мистецьку красу.
Галицьке килимарство пробував був оживити у Вікні від 1887 р. покійний В. Федорович, що в своій килимарскій школі копіював старі рисунки у власних композиціях основних красок. Були ще ткальні килимів у Бучачі гр. Потоцкого, у Глинянах свщ. Решетиловича і Косові, але всі вони не змогли вже оживити завмерлого килимарського мистецтва. Навряд чи вдасться се вчинити і новітним килимарням без вольної творчости дійсної мистецької уяви килимаря-мистця.
