Гіпнотерапія/Техніка гіпнози

Гіпнотерапія
Йосип Стрільчук
Техніка гіпнози
Київ: Видання Київського Психотерапевтичного Кабінету, 1927
Техніка гіпнози.

Гіпнотизувати може кожна людина, що знається на фізіології та рефлексології, але треба пам'ятати, що гіпноза в руках навіть цих людей, коли вони не лікарі-фахівці, може бути великою загрозою для здоров'я людини.

Тільки компетентним що-до гіпнози лікарям гіпнозою та навіянням можна користуватися, як ліками.

Гіпнотизування мусить бути поставлене також під певний контроль, а головне — мусить переводитись в спеціяльних лікарських закладах.

Користуватись гіпнозою, як розвагою, ніяк дозволити не можна.

Це не є таке вже нешкідливе явище, як багато людей про це думають.

Нашим завданням є познайомити з тими шляхами, якими можна привести людину в гіпнотичний стан.

Насамперед мусимо підкреслити, що всякі рекламні засоби — «найкращі» і т. инш. — не існують.

Існує безмежна кількість засобів, як в практиці, так і в техніці гіпнози.

— «Усі дороги ведуть до Риму» при умілій орієнтації та техніці.

Треба пам'ятати, що гіпноза спричинюється асоціятивними явищами до звичайного сну, шляхом навіяння. Отже головна мета полягає у вихованні умовного рефлексу, що гальмує кору головного мозку.

До чинників, що сприятимуть цьому, належать:

1) Фізичні чинники, що безпосередньо впливають на органи чуття (роздратування чуття, зору, слуху);

2) Навіювання словом;

Ніяких трафаретних форм у техніці гіпнози не повинно бути.

Гіпнозу можна викликати найрізноманітнішими способами. Головна передумова — це поява асоціятивних явищ, що супроводять сон.

Гіпнозувати — це значить привчати людину спати під навіюванням.

Ті пояснення, що обмежуються певними трафаретними формами та способами, не витримують жодної критики.

Ще й тепер є багато авторів у питаннях гіпнози, які кажуть, що гіпнотизери мало що не родяться такими, що вони мають надзвичайну силу.

Основні передумови гіпнотизації — бажання та довір'я з боку об'єкта знатися на фізіології та певній треніровці що-до уміння спричинити умовний сонний рефлекс з боку гіпнотизера.

Проте, найчастіше за науковими даними вживають таких способів: один — фіксація погляду, а другий, комбінований — фіксація погляду зі словесним навіянням.

Щоб викликати гіпнозу фіксацією погляду, об'єкта примушують пильно дивиться на невелику блискучу річ, яку тримають на віддаленні 8–10 дюймів від лоба.

Погляди обох очей зосереджують на цій речі, тоді зорові вісі вельми сходяться, чому стає напруженість, спочатку досить неприємна, а далі це спричинює втому, потім спокій, млявість, сонливість, — і, через рефлекторне гальмування кори головного мозку, за 10–12 хвилин настає гіпнотичний ссн.

Цей спосіб викликати сон — чисто фізичний, без словесного навіювання, чому його самого гіпнотизери вживають рідко.

Є багато суб'єктів, що одразу не піддаються гіпнозі, але повторними сеансами в них проте виховують сонний умовний рефлекс, привчають їх, так-би мовити, засипати, і їх, нарешті, цілком опановує гіпноза.

Другий спосіб, що ним найчастіше користуються — це фіксація погляду в супроводі словесного навіювання.

Тут так само фіксують спочатку погляд об'єктів на якійсь речі, а через кілька хвилин одноманітним голосом навіюють об'єктові звичайне асоціятивне явище сну.

Усі навіювання переводяться на зразок того, як мати заколисує дитину, і повторюються по кілька разів, доки об'єкт не призвичаїться засипати.

Об'єктові навіюють, наприклад, що в його важчають повіки (вони і справді втомлюються від довгого пильного вдивляння в річ). Далі важчають руки, ноги, все тіло, настає отупіння думок, волі.

Потім трохи владним голосом кажуть, що повіки очей замикаються і що настає сон.

Уже через 10–15 хвилин сон настає. (Але буває часто, що сеанс триває до 30 хвилин і більше).

Щоб гіпнотичний сон був глибокий, вживають часто такої методи: підчас сеансу будять об'єкта, а потім знову гіпнотизують.

Часом повторюють це декілька разів, аж поки не наступає глибокий сон.

Иноді гіпнотизуючи досить буває монотонного повторювання «спіть»!, як настає гіпнотичний сон.

Ті гіпнотизери, що не уявляють собі процесу гіпнози з наукового боку, створюють підчас гіпнози цілу містичну загадковість з усякими кривляннями.

Містиці тут, розуміється, немає жодною місця, бо перед нами відбувається звичайне, таке природне здоровій людині явище, як штучне виховування умовного сну — гіпнози.

Підчас гіпнотичного сну між загіпнотизованим та тим, що гіпнотизує, є особливий звязок — рапорт, через що загіпнотизований переймає від гіпнотизера усі його навіювання та ілюзії уявлення.

Цей звязок залишається протягом усього сеансу і лише в найглибшім гіпнотичнім сні він зникає, і тоді об'єкт ніяких навіювань не переймає.

Залишилась незагальмована лише одна маленька слухова сфера, що тримає звязок (рапорт) з тим, що заснув, та тим, що гіпнотизує.

Через цей відділ ідуть тільки роздратування, що їх навіює гіпнотизер і що спричиняються до зміни різних умовних рефлекторних процесів у різних напрямках і відділах кори мозку.