грімій

грімій

Грімі́й, мія, м. Гремящій (о Зевесѣ). Як буря налетів на їх і громом не так би Зевс грімій, як він, торохнув. К. ЦН. 194.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Грімі́й, мія́, м. Гремящий (о Зевесе), *громовержец. Як буря налетів на їх і громом не так би Зевс грімій, як він, торохнув. К. ЦН. 194.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28