Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Вільна передача віршів Сковороди/Пісня тридцята

ПІСНЯ ТРИДЦЯТА.

Насоложайся сьогодняшнім днем, бо все дуже скоро старіється.
За одно літо з козеняти може вийти кудлатий цап.
Осінь наша проходить, а весна вже пройшла.
Мати весною родить козеня,
А ледве прийшло літо козеня стало цапом,
Цапе бородатий!..
Ах, відкиньмо печалі. Таже наш вік короткий і малий.
Нехай життя наше буде солодким.

***
Хто завжди носить в собі печаль,

Той все одно що лежить во гробі, все одно, що не жив ніколи.
Ах, утіхо й радосте! О, сердечна солодкосте!
Оце істинне життя,
Не хвалене довгістю, а хвалене добрістю,
Життя як пісня.

Є Бог милосердний, я Його люблю.
Він міні твердий камінь, солодко міні й сум терпіти.
Він живе, не вміраючи, живе з ним
І жива моя душа.
А кому Він не служить, нехай той бідний тужить.
Ото дійсний сирота.

Чи хочеш жити щасливо? Нікому не завидуй,
Будь доволен малим — тоді нічого вже не бійся.
Плюнь на тлін домовини і на дітські страхи.
Смерть не вред, а тільки спокій.
Отак жив атенський, отак жив і жидівський
Епікур — Христос.