Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Вільна передача віршів Сковороди/Пісня одинадцята
| ◀ Пісня десята | Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Вільна передача віршів Сковороди Пісня одинадцята (Григорій Сковорода) пер.: Гната Хоткевича |
Пісня дванадцята ▶ |
|
|
(на текст: „безодня безодню кличе“ або: „в законі Господа воли Його. Дав би тобі воду живу, волі волю і безодні твоїй безодню мою“).
Неможна безодні океана закидати жменею попілу;
Неможна вогню загасити маленькою краплею.
Чи ж зможе у темній печері літати орел?
Отак, як він вилетить звідси у піднебесний край —
Отак і наш дух не буде ситий плотськими річами.
Дух — се безодня в людині, безодня ширша усіх вод і небес;
Во віки не наситиш тої безодні тільки тим, що чарує око.
От звідси ж то й скука, і скреготіння, сум, печаль,
Звідси неситість, що й кожда крапля палить.
Знай — не буде ситий плотським дух.
О роде плотський! Доки ж ти будеш тяжкосердним?
Підійми сердечні вії! Поглянь хоч раз на небеса!
Чому не хочеш знати що́ то зоветься — Бог?
Чому не стараєшся Його побачити?
Тоді би безодня безодню зараз же задоволила.