Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Вільна передача віршів Сковороди/Пісня девьятнадцята
| ◀ Пісня вісімнадцята | Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Вільна передача віршів Сковороди Пісня девьятнадцята (Григорій Сковорода) пер.: Гната Хоткевича |
Пісня двадцята ▶ |
|
|
ПІСНЯ ДЕВЬЯТНАДЦЯТА
(на текст: „візьміть меч духовний, тоб-то глагол Божий“, „подужаєш і льва і змія“).
Ах ти тоска проклята! Ох докучлива печаль!
Гризеш мене з малих літ, як міль одежу, як іржа сталь.
Ах ти скуко! Ах ти муко, люта муко!
Де не піду — все з тобою, всюда, всякий час.
Ти як риба з водою все коло нас
Ах ти скуко! Ах ти муко, люта муко!
***
Звіряку злу заколеш, коли візьмеш гострий ніж,А скуки не подолієш, хоч і матимеш добрий меч.
Ах ти скуко! Ах ти муко, люта муко!
Тільки добросердечне слово коле тих звірюк,
А воно завжди готово в середині твоїх думок.
Ах ти скуко! Ах ти муко, люта муко!
***
Христе, мечу небесний в плоті нашої ножнах!Почуй вопль наш, сльози, порятуй від сих звірюк.
Ах ти скуко! Ах ти муко, люта муко!
Коли нам свише Твій пресладкий голос зазвучить —
Як блискавиця він розжене полки усіх гидких звірюк.
Геть ти, скуко! Геть ти, муко, з димом з чадом.