Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Вільна передача віршів Сковороди/Пісня двадцять друга

◀ Пісня двадцять перша

Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Вільна передача віршів Сковороди
Гнат Хоткевич
Пісня двадцять друга (Григорій Сковорода)
пер.: Гната Хоткевича

Пісня двадцять третя ▶

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА.

(на текст: „памъятай свій кінець, то й не будеш согрішати“ Сірах. „Є шлях, що здається бути правим, але веде він у пекло“).

Пусти в далечінь погляд твій і промені розуму
І пригадуй свій послідній конець.
В яку ціль попаде стріла усіх твоїх діл?
Дивлючися на край усіх своїх бажань скажи —
На чому ти поставив свій дім?
Як що на каміні — буде твій дім цілий;
Як що на піску стали твої хороми —
Підійметься вихор від лиця землі й розмете.

^**^*

Всяка плоть пісок єсть. Остогидне тобі

Вся мірська слава і вся його сласть.
Возлюби стежку вузеньку, тікай від широкого, усім спільного шляху;

Нехай твоя часть буде з Давидом.
Коли треба вертатися до Сіону,
То по що ж тобі виміряти всі стежки?
Небезпечний є шлях до Єрихону.
Живи краще в граді, що всім нам є мати.

^**^*

Коли ж таки пішов ти у ту дорогу —

Моли Бога, щоб скорше скінчити путь,
Бо коли вже зійдеш у глибоку безодню,
То там, у злах, вже безсилий наш розум.
О Ти, що Твій дух все той же
І число Твоїх літ усе теж!
Побори в нас розбійничі духи!
Нехай твоя буря порве сітку!