Григорій Савич Сковорода (український фільософ)/Байки Харьківські/Байка 3

Байки Харьківські
Гнат Хоткевич
Байка 3. Жайворонки (Григорій Сковорода)
пер.: Гната Хоткевича
• Інші версії цієї роботи див. Жайворонки
БАЙКА 3.
ЖАЙВОРОНКИ.

Давно-давно, ще тоді як черепахи у орлів літати вчилися, одна черепаха теж собі полетіла та й гупнулася з великим тріскотом об камінь. А недалечко від того місця сидів молоденький жайворонок. Почувши отой гуркіт, жайвороня перелякалося і, тріпочучи, полетіло до свого батька.

— Ой, татусю! Мабуть коло тої гори сів орел, про котрого ти міні говорив, що то птиця всіх страшніша й сильніша.

— А по чому ж ти догадуєшся, синку?

— Ой, татусю… Як він сідав, то я такої швидкости, шуму й грому ще ніколи не бачив і не чув.

— Дитино, дитино — зелененький ще, бачу, у тебе розум. Знай та й завжде собі ту пісеньку співай: не той орел, що високо літає, а той, що легко сідає.

Сила. Багато є таких людей, що гарні діла зачинають, а хисту до того в них нема, тому й кінець поганий буває. А печать усякому ділу є не тільки добрий намір, а й кінець.