Грамматика Малороссійскаго нарѣчія/Простые примѣры

Грамматика Малороссійскаго нарѣчія
Ал. Павловскій
Простые примѣры
Українській в оригіналі текст позначений жовтим кольором
• Цей текст написаний одним з ранніх фонетичних правописів до кулішівки.
• Для робіт з подібними назвами див. Граматика малоросійського наріччя (Цертелєв)
Петербург: 1818


а.) Простые примѣри.

Ану̀ лышъ, па́не-бра́те! надіва́й жупа́нъ, да ході́мо до це́рквы: (нерозбірливий текст)дь сі͡огодні́, ка́жуть лю́де, яке́сь сьвя́то; да и дзво́ны недурно гуду́ть.

Не тре́ба въ понеді́локъ у доро́гу выіжджа̀ты, бо небуде ща́стя, а запе́вне яке не́будь лы́хо.

Ну́те, ну́те паробья́та![1] га́йда[2] въ біръ[3] по гу́бы[4].

Хорошый, хорошый; бувъ бы ще кра́шчый[5], да вже ні́куди. Десь[6] у сі͡ого̀, чолові́ка чортъ за ні́гтемъ сыды́ть, що вінъ усѐ знаѣ, мовъ тобі̀ вінъ усю́ды[7] бувъ.

Тамъ то бра́тіку я купы́въ у Дзвановсько́го[8] коваля̀ го́струю сокі́ру!

Якже жъ мыні̀ не пла́каты по своі́й мату́сенці, що вже теперъ у ме́не и худо́і соро́ченьки не буде; о нещаслы́ва жъ моя годы́нонька![9]

Божеві́лный[10] Ма́рку! хо́дытъ по я́рмарку; ні купу́ѣшъ, ні торгу́ѣшъ, ті́льки робытъ сва́рку![11]

Гово́рять, що якъ соро́ка на двіръ прылеты́ть, або̀ ся́де на ха́ті, та заскреге́че, то гості будуть. Оццѐ[12] ды́во! незгі́ршъ того̀, що, колы̀ ві́ныкъ у поро́га стоі́ть, то на дворі̀ дощъ идѐ.

Чы то такѝ, дя́дьку, правда, що якъ грімъ гремыть, то Бігъ по не́бу роскі́дуѣ камі́ньнѣ; або Ильля̀[13] і́здыть; а колы́ дакъ ищѐ Бі́гъ огне́нны стрілкѝ[14] на чорта кіда́ѣ, и бу́дто черезъ сімъ рікъ ихъ нахо́дять?


  1. паробья́та, робятушки.
  2. га̀йда, ступайте, пойдемъ-те!
  3. біръ, боръ, красный лѣсъ.
  4. гу́бы, грибы всякого рода.
  5. кра́шчый, чая, чеѣ, лучшїй.
  6. Десь, конечно, знать
  7. Усю́ды, всюда, вездѣ.
  8. Дзвановській, прилагательное имя отъ села Зва́новки.
  9. Годы́нонька, судьбинушка.
  10. Божеві́лный, ая, еѣ, рѣзвый, шальный.
  11. Сва́рка, ссора.
  12. Оццѐ, вотъ-то!
  13. Ильля́, Пророкъ Илїя.
  14. Стрі́лка, стрѣла.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі.


Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому.