Гомельскія народныя пѣсни/Засвистали козаченьки въ ночи, со повночи

130.
 

Засвистали козаченьки въ ночи, со повночи,
Выплакала Марусенька свои кари очи.
Не плачь, не плачь, Марусенька, мы возьмѐмъ зъ собою,
Переѣдомъ Дунай рѣчку, назовемъ сестрою,
Хоть сестрою, не сестрою, солдатскою женою.
Выправляла мати сына и въ чужу сторонку:
Ѣдь же, ѣдь же, мой сыночку, да не забарися;
Конь направо шеликнувся, а ёнъ улекнувся.
Ишли Ляхи на три шляхи, Москва на четыре;
Пыталися дорожечки до мѣста Кракова;
А зъ Кракова да зеленые луга:
Тамъ лежали солдатики по три, по четыре,

По мизъ ними панъ Понятовскій подъ бѣлою березою.
Пріѣхала его пани, жена молодая,
Да й открыла китаечку, да й поцюловала:
Повно, повно, панъ Понятовскій, зъ Москвой воевати,
Намъ зъ Москвою, намъ зъ тоскою треба привыкати.

Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі.


Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому.