Гомельскія народныя пѣсни/Засвистали козаченьки въ ночи, со повночи
| ◀ Была сабѣ дѣвочка пятнадцати лѣтъ | Гомельскія народныя пѣсни. (Белорусскія и Малорусскія) під ред. Зінаїди Радченко Засвистали козаченьки въ ночи, со повночи |
Прилетѣли журавы, сѣли, пали на рали ▶ |
|
Засвистали козаченьки въ ночи, со повночи,
Выплакала Марусенька свои кари очи.
Не плачь, не плачь, Марусенька, мы возьмѐмъ зъ собою,
Переѣдомъ Дунай рѣчку, назовемъ сестрою,
Хоть сестрою, не сестрою, солдатскою женою.
Выправляла мати сына и въ чужу сторонку:
Ѣдь же, ѣдь же, мой сыночку, да не забарися;
Конь направо шеликнувся, а ёнъ улекнувся.
Ишли Ляхи на три шляхи, Москва на четыре;
Пыталися дорожечки до мѣста Кракова;
А зъ Кракова да зеленые луга:
Тамъ лежали солдатики по три, по четыре,
По мизъ ними панъ Понятовскій подъ бѣлою березою.
Пріѣхала его пани, жена молодая,
Да й открыла китаечку, да й поцюловала:
Повно, повно, панъ Понятовскій, зъ Москвой воевати,
Намъ зъ Москвою, намъ зъ тоскою треба привыкати.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |