Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./62
| ◀ Грамота Петра I Стефану Милорадовичу, де стверджується за ним с. Позняки, що було надане в посаг за його дружиною Гамалієвою, 1718. 21. ІІІ. | Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр. Унів. Мазепи Михайлу Гамалію, осавулу генеральному, на с. Позняки, 1708. 25. V. (Іван Мазепа) |
Лист Бориса Шереметьева Мих. Гамалію на с. Позняки, 1709. 28. II. ▶ |
|
Копія.
41.
Пресвѣтлѣйшаго и державнѣйшаго великаго государя его царского вели чества войскъ Запорожскихъ гетманъ, славнаго чина святого апостола Ан дрея и бѣлого орла кавалер, Іоанъ Мазепа.
Всей старшинѣ и чернѣ войскъ его ж царского величества Запорожскихъ, а особливе пану полковниковѣ лубенскому, старшинѣ полковой, сотникомъ, меновите чорнускому, и всѣмъ старшимъ и меншимъ войскового и посъПоли того чину в том полку знайдуючимся обывателемъ, и кождому кому бы кол векъ отомъ вѣдати теперъ и в потомный часъ належало, симъ унѣверсаломь нашимъ ознаймуемъ, ижъ респекътуючи мы гетманъ и кавалер на значные вѣрные, зичливые и радѣтельные пана Михайла Гамалѣй, асаули войскового енерального, въ войску Запорожскомъ эъ отца и здѣда роненные, такъ предаде знаменитихъ урядовъ бунчучництва енералного, а потомъ хоружества енералного ж, яко и на конферованномъ теперь [1286) такъже енералномъ асаулcкoмъ достойнствѣ, зъуконтентованнемъ нашымъ ронячіеся услуги и за слуги, надаемъ ему село Пузники въ полку Лубенскомъ въ сотнѣ Чорнуской знайдуючоеся, зо всѣми до того села здавна и теперь належачими грунтами, добрами и угодіями, позволяючи от людей посполитыхъ послушенство и вся кие подъданскіе повинности, а згрунтовъ и всякихъ тамошныхъ обще угодій користи и пожитки отбирати. Зачимъ абы панъ полковникъ лубенскій зъ старшиною полковою, сотникъ чорнускiй иңихто згола зъ старшихъ и мен шихъ того полку обывателей не смѣлъ и не важился ему пану Михайлу Гамалѣй, асаулови войска Запорожского енералному въ обнятю под свою посcессію того села и въ отбыраню от людей поспехитихъ послушенства, а з добръ приходячихъ пожитковъ, жадной найменшой теперь впредъ чи нити перешкоди, кривды, трудности и перенагабання, пилно и грозно ва руемъ, упоминаемъ и приказуемъ. Войтъ зась пузниковскій зъ всѣми Пос политими людми (: кромѣ козаковъ, которій при своихъ ненарушниҳӣ вой сковыхъ волностех и правах мѣють зоставати:) повиненъ его пана Гама лѣй, асаули войскового енералного во всемъ слухати, уищаючи подданское всякie належитости. Таковая наша воля и указъ абы тепер и въпред при належитой своей моцы и повазѣ ненарушне у всѣхъ консервована была, повторе и подесяте пильно упоминаемъ, варуемъ и приказуемъ. Данъ з кан целярией войсковой въ фортеци Бѣлоцерковской, мая 25, pоку 1708.
В подлинномъ подписано тако: Звыпъменованный гетданъ и кавалер рукою власною.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|