Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./56

[117 — Ґалаґана].
61.

Божіею поспѣшествующею милостію мы пресветлѣйшій и державнѣйшій великій государ, цар и великый князь Петръ Алексѣевичъ, всея Великія, и Малія, и Бѣлія Россій самодержецъ...[1]) пожаловали бывъшаго Чигиринъского полку полковника Ігнатья Калагана за его къ намъ великому государю вѣръніе и радѣтелное службы въ войнъскых походехъ, повелѣли ему дать сію нашу царского величества жалованъную грамоту на местечко Веремѣевъ ку да на село Липовое въ полку“Лубенскомъ въ сотне Чигиринодубровъ ской обрѣтающіхся, для того сего настоящаго 1714 году, февъраля въ 7. д., намъ великому государю нашему царскому величеству былъ челомъ онъ пол ковникъ, что служит до онъ намъ великому государю нашему царскому ве личеству от младихъ лѣтъ во всякой вѣрности, и бивалъ въ походех и про тивъ неприятелей на баталѣях многажди, не щадя живота своего. А мает Ности де ево которiе въ прошлихъ годѣхъ по нашему великого государа указу дани былы ему во владѣніе на той сторонѣ Днепра [1176) и тѣ от дани въ сторону полского владѣнія; а въхѣсто тѣхъ заднепрскых по разсмот ренію господина гетмана отведено ему зъ дворомъ ево въ Лубенъскомъ полку вишепомянутое местечко Веремѣевкa дa село Липовое ис плотиною, что на рѣчке Суле, ажалованъной де нашей царского величества грамоти на Оное местечко и село ему не дано, и дабы намъ великому государю нашему царскому величеству повелѣт для владѣнія оного местечка и села с плоти ною дать ему нашу царского величества жалованъную грамоту. А въ уне версалехъ подданъного нашего гетмана Івана Ільйча Скоропадского, какови онъ полковникъ въ нашей государственъной посолской канъцелярій объявилъ, написано: въ первомъ, майя 24-го, 1711 году, данномъ въ обозе от Полугоря, позволяет онъ господинъ гетманъ ему полковнику Ігнатю Калагану владѣти местечкомъ Веремѣевъкою въ сотнѣ Чигиринодубровъской будучим и пове левает, чтобъ полковник лубенъской съ старшиною и сотник чигиринодуб ровъскій съ урядомъ ему полковнику чигиринъскому во владѣній помянутого местечка Веремѣевъки ни малой не чинилъ трудности и препятія. [118] А войтъ тамошній спосполитими людми так всенокосах, какъ и во инихъ потребахъ належащее отдавали послушаніе. Во втором, iюля 15-го, 1710 году, данном в обозе под Красним Ставом, что онъ гетман ему ж полковънику чигирин скому позволилъ стада и скотъ его до села Липового в полку Лубенъском в сотнѣ Чигириндубровской будучіе спровадит, и по воле своей помянутое село на потреби свои жъ употребляти повелѣваетъ, чтоб полковник лубенъскія також и никто из старшини и черни того полку не чинили ни малой в том трудности и препони; а войтъ спосполитими того села Людми чтоб во всемъ ему полковнику Чигиринскому повинност и належащее отдавалъ по слушаніе. И мы пресвѣтлѣйшій и державнѣшій великій государь, цар и ве ликій князь Петръ Алексевичъ всея Великія, и Малія, и Бѣлія Россій, са модержецъ наше царское величество, слушавъ того ево вишеимянованъного полковника чигиринского челобитя и подданъного нашего гетмана Івана ільйча Скоропадского универсаловъ, пожаловали его полковника чигиринского, повелѣли ему тѣми вишепомянутим местечком Веремѣевскою и селом Липовим владѣть по всем так какъ написано в Вишеймянованних его гетманских уневерсалехъ. [1186] Сего рады в подтверженіе онихъ дана ему сія наша царского величества ҳалованная грамота из нашей государственной посолской канцеллярій, за нашею печатю, в нашем царствующем граде въ Санктъ ГЛитербурге, лѣта от рождества Христова 1714, мѣсяця марта 14 дня, госу дарствoвaaiя нашего 32 году.

Мѣсто печати монаршой.

У подлинъной подписано тако: Графъ Гавърило Головкин.

Къ сей премощнѣйшой монаршой грамоти копій вомѣсто Ігнатія Gaлagaнa, Полкованка прилуцького, полковий прилуцкий писар Федоръ Галенковский по его веленію Юдисался и съ подлинною грамотою сводилъ mp.


  1. Титула наведено скорочено.


Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.


  • Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах, тому що вона була вперше опублікована в Україні і станом на 1 січня 1996 (дата URAA) перебувала в суспільному надбанні в Україні
  • Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Україні, де авторське право діє протягом життя автора плюс 70 років.
  • Автор помер у 1939 році, тому ця робота є в суспільному надбанні в тих країнах, де авторське право діє протягом життя автора плюс 80 років чи менше. Ця робота може бути в суспільному надбанні також у країнах з довшим терміном дії авторського права, якщо вони застосовують правило коротшого терміну для іноземних робіт.