Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр./36
| ◀ Грамота Іоана й Петра, що стверджуе всі попередні кріпості, 7197. 29. III. | Генеральне слідство про маєтності Лубенського полку 1729–1730 рр. Унів. Дем'яна Ігнатовича на млини Вовчанські, 1670. 8. І. (Дем'ян Многогрішний) |
Унів. Мазепи, що стверджув сс. В'язовок, Ольшанку, Луку, Хитці, гар і Піски, 1687. 19. XII. ▶ |
|
[92] Унѣверсалъ Демяна Ігнатовича, гетмана, въ которомъ потверждаетъ млини Вовчанскіе, стосуючись къ грамотѣ государевой (5).
Демянъ Ігнатовичъ гетманъ з войскомъ его царского пресвѣтлого величества Запорозкимъ.Ознаймуемъ симъ нашимъ писаніемъ кождому потребуючему того вѣдати, а меновите пану полковниковѣ войска его царского пресвѣтлаго величества Запорозкого лубенскому, сотниковѣ и атамаьовѣ тамошнему, и всему старшому и меншему войска его царского пресвѣтлого величества Запорозкого товариству и посполству и кому колвекъ показанно будетъ сіе писаніе, ижъ стасуючися[1] мы до великаго государа нашего его царского пресвѣтлаго величества на данной грамотѣ тудежъ и од антецессоровъ нашихъ славнія памяти зешлихъ зъ того свѣта прошлихъ гетмановъ вътожъ наданнихъ унѣверсаловъ велебнимъ въ богу господиномъ отцемъ іеромонахомъ [2] ігуменомъ и въсей еже о христѣ братіи́, будучой въ монастиру Мгарскомъ, на млини Вовчанскіе, которіе честніи́ отцеве свои́мъ власнимъ коштомъ и працею тую греблю не рецѣ Волчанцѣ под селомъ Вовчкомъ займали и фундували. Вътожъ и мы потрафляючи надаемъ велебному въ богу отцу ігумену мгарскому сей нашъ унѣверсалъ зъ канцелляріи́ войсковой зъ подписомъ руки и печати нашой войсковой потверждаючи, аби вишъменнованимъ отцемъ монастира Мгарского инокомъ на той греблѣ стоячих млиновъ мелники въ отбиранию припадаючого розмѣру не были перешкодою, варуючи медницкой третой мѣрочки, а ежели козацкой служитъ, теди по половинѣ повиненъ брат. Прето по вишшемененной старшинѣ і чернѣ казацкое жадаемъ, абы не ображаючи и не нарушаючи въ наданню на монастир вишшевираженнихъ пожитковъ и зъ поссесіи́ ихъ не отриваючи, не важилися того чинити, лечъ цѣле и ненарушоне молебствуючи за его царского пресвѣтлаго величества маестатъ, и за нас войско Запороэкое, въ диспозицію онимъ оцемъ подавши, съпокойне держали и пожитковали. А если бы хто противнимъ быти мѣлъ, и честнимъ оцемъ перешкоду чинилъ, а нас тое вѣдати дойдетъ, такового на горлѣ карати обѣцуемъ, сурово приказуємъ. Данъ в Батуринѣ, генвара 8, 1670 году.
У подлинномъ подписано тако: Демянъ Ігнатовичъ, гетманъ его царского пресвѣтлого величества войска Запорозкого.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|