- Гей, браття опришки, налийте горілки,
- До ватри довержте ще дров. *
- Настрійте ми горло голосом сопілки,
- А я вам співати готов.
- Гуляймо ми, браття, в угорській границі.
- Годі нас дігнати конем.
- Одіж ми дістанем в жидівській крамниці,
- А жида до дверей приб'єм.
- Де гори та бори, яруги скалисті,
- Там є наша воля і власть.
- Маємо що пити, маємо що їсти,
- Любощів пластунка нам дасть.
- Гуляймо ми, браття, де трави зелені,
- Де росов вкривається лист.
- По корчах сплетених, де сосна звалена,
- Не знайде нас, певно, і біс.
- Гуляймо ми, браття, бо більше не будем,
- Не будем гуляти ми тут.
- Як сніги упадуть — голови складемо,
- Не дадуть співати нам тут.
- Гуляймо ми, браття, поки ще весело
- І поки ще яснії дні.
- Краще раз злетіти соколом у небо,
- Аніж вічно жити в ярмі.
Цю пісню написав Устиянович Микола Леонтійович
Все життя присвятив боротьбі за рідну мову і був, за висловом Івана Франка, її «галицьким соловієм». Його поезія «Гей, браття опришки» покладені на музику і давно стала народною піснею.
