Туча.

Валить ся туча гремуча, студена,
 Від блискавки грому горить небосхил,
 Під градом трепече від жаху вселенна,
 Земля умирає, збавляє ся сил…

Валить ся туча і блискають громи,
 Кервавить ся небо і гори і лан,
 І смерть скаженїє — гудуть хмароломи,
 Вже сьвіт весь сповив ся в смертельний саван!

Над нами местна нависла Десниця,
 Всьо нищить до щаду таємний Проклін,
 Ми молим ся, небо — студене як криця!…
 Поклін Тобі, Боже, червоний поклін!