В сьвічадї плеса/Журба поорала чоло моє бідне…

В сьвічадї плеса
Сидір Твердохлїб
Хризантеми
Журба поорала чоло моє бідне…
• Цей текст написаний желехівкою. Львів: «Молода Муза», 1908

Журба поорала чоло моє бідне
 І сивіє з горя мій волос,
Втомив ся я смутком, дрожить плачем голос,
 А зірка остання і никне і блїдне,
Журба поорала чоло моє бідне…

Ще двайцять два роки менї не минуло,
 Нїщо не вчинив ще я люди,
Не жив я, а гасне житє менї в груди
 І серце не бєть ся… Мене мов не було —
Ще двайцять два роки менї не минуло.

Ляг смуток столїтя на душу скалою,
 Скервавилось серце і крила…
Як марно по сьвіту пішла моя сила!
 Заквітчана юність пішла, мов з водою —
Ляг смуток столїтя на душу скалою!


Як-щоб мене мати в сьвіт вивела в друге,
 Я вже не шукавби людини…
Самотний проживби й умер на пустини,
 Нїхто не ридавби… Не плакалиб други,
Як-щоб мене мати в сьвіт вивела в друге.

Журба поорала чоло моє бідне
 І сивіє з горя мій волос,
Втомив ся я смутком, дрожить плачем голос,
 А зірка остання загине безслїдне,
Журба чоло моє бідне з'орала,

А двайцять два роки менї не минуло…