вірлиний

вірлиний

*Вірли́ний, а, е = Орли́ний. І впиваючи в його очі свої вірлині зіниці, не казав… Лепкий.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28