вірвечка

вірвечка

*Вірве́чка, ки, ж. = Верве́чка. Так за вірвечку сіпнула, що мало дитину не викинула. Звен. у. Ефр.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28