Вінок/Краю мій рідний, проклятий від бога
| ◀ Межі | Вінок пер.: Михайло Драй-Хмара Краю мій рідний, проклятий від бога… |
Не плач за краєм! Глянь в віконце ▶ |
|
Краю мій рідний, проклятий від бога,
скільки зазнав ти недолі!
Хмари, болото та нивка убога…
Вітер гуляє на волі.
Поруч розкидані селища рідні,
Жаль мені здавлює груди! —
Голі березки, хатиночки бідні…
Ходять зажурені люди.
Як наробились їх стомлені руки,
як наносилися спини!
Скільки їх змусили витерпіть муки
пущі, яри, низовини!
Лиш придивися до нього ти люду —
стиснеться серце від туги:
стільки побачиш ти суму і нуду,
стільки образ і наруги.
Пісня співа, як вдовиного сина
Янка любов погубила;
там, де понуро схилилась калина,
бідного хлопця могила.
Навіть у казці про щастя та згоду
серце новин не почує.
Стиснуло горе дихання народу,
горе усюди панує.
Хвилі його розлилися, як море,
рідний наш край затопили…
Браття! Чи ми подолаєм це горе?
Браття! чи вистарчить сили?