Вільна Україна (Петербург)/4/З поезій Тана
◀ Співайте пісні голосніш | Вільна Україна. Число 4 «Не слабим, недужим, остилим бойцям…» (Тан) пер.: К. Не—я |
Автономія України в сьвітлі «соціальдемократичної» критики ▶ |
|
Не слабим, недужим, остилим бойцям,
Що змучені в битві тяжкій, —
Я хочу одважним, юнацьким серцям
Мій спів присвятити палкий.
Та плачуть біля їх могил,
Ми живі, пала' в нас червоная кров
Огнем незмарнованих сил.
Про всіх, що уміли вмирать,
Ми прагнемо знову на тую-ж мету
Всі сили, всю душу віддать.
Ні! Стежим ми ліпшого слід,
Уперто шукаємо сьвіта у млі,
Ждем зорі далекої схід.
— В роботі ми всі, як один,
Народу будуєм ми вільний дворець
З каміння державних руїн.
В далекій чужій стороні
І працю шляхетну й змагання вітай,
Що молодь тримають в огні.
Як сокіл, що вирвався з пут,
І геній всесвітний та творчий вітай —
Великий, увільнений труд.
Як суду страшного труба,
Хай царствує мати всевладна людей
Основа життя — боротьба.
Несем ми веселий привіт,
Співаєм як ластівки… ми на весні
Звіщаєм про знесений гніт.
І кожний бурхливий потік,
І листя зів'яле, і сніг на поля
Мов саван улігся й не зник;
Грізний прокотивсь між людьми
Здрігнулася сила змертвілая чар
Хитається утиск зіми.
Струмочки сніг риють міцнійш і міцнійш,
Незримі невпинно працюють в ночі
Живі, золотиї, весняні ключі!
Ми вістники волі, — розбитий вже лід:
Горять, червоніють сьвяті знамена,
І Сонце нам сходить услід!
К. Не—я.
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в Сполучених Штатах та Україні.
|