Вільна Україна (Петербург)/4/Бібліографія

БІБЛІОГРАФІЯ.

Побѣда кадетовъ и задачи рабочей партіи. — Н. Ленин. Книгоиздательство «Наша Мысль». Спб. 1906 г. Ц. 30 к. Стр. 78.

Брошюра тов. Леніна більш ніж потрібна для кожного, хто захотів би орієнтуватись в тій політичній сітуації, яка тепер запанувала у нас. Побіди «кадетів» на виборах запаморочили голови не лише їм, але і де якій частині соціаль-демократичних кругів. Процес зросту і пишного буяння конституційних іллюзій розвивається з надзвичайним crescendo, відбираючи можливість об'єктивної оцінки у згаданих кругів сучасного моменту і тих перспектив, які ввижаються, як конечні, і необхідні, кожному об'єктивному спостерігачу. Докладному аналізу цього моменту і тих ріжних соціальних сил, що відограють в ньому роль, і присьвячена брошюра тов. Леніна. З властивою йому льогічностю і уміннєм розбирає автор докази як кадетів, так і правого крила російської соціаль-демократії (меньшевіків) за вибори в Державну Думу і виводить на чисту воду всю їх безпідставність і мильність. Ми не будемо наводити тут цілої аргументації автора за бойкот виборів — вони досить відомі і розвивались не раз на сторінках як російської, так і україньскої соціаль-демократичної преси. Звертаємо увагу на них лише тому, що в брошюрі їх зайвий раз сістематизовано і сконцентріровано. Зупинившись на соціально-політичному значінню перших виборів, як на демонстрації населення проти уряду і вияснивши причини усьпіху кадетської виборчої кампанії, автор переходе до вияснення того, що ж в дійсности представляє собою партія «народньої свободи», або, як вірно він зауважує, «партія слов про народню свободу». Третя глава брошюри виключно присьвячена вичерпуючій відповіді на це питання і, на наш погляд, є, вкупі з гл. IV, де автор оцінює роль і значіння кадетської Думи, найліпшими в цілій брошюрі. Вся буржуазність, контрреволюційність, нерішучість згаданої партії, або, як ії називає автор «могильних гробаків революції», виступає як на долоні після характеристики її т. Леніним і тому то цілком льогічним висновком з цієї характеристики є той, який робе автор ії: «Кадети не партія, а сімптом. Це — не політична сила, а піна, що з'являється після конфлікту двох більш або меньш урівноважуючих одну другу «борющихся» сил; Кадети не можуть вести революцію вперед, бо за ними немає «сплоченаго» і справді революційного класа» — такий остаточний засуд тов. Леніна, і з цим не може не погодитись кожен, хто лише стежив за цілою діяльністю «кадетської партії». Кадетська Дума не може бути революційною — тому то революційний народ не може тратити своїх сил і енергії на підтримування ії, а мусить концентрувати все це на використовування конфлікту в самій Думі і нападів на самодержавну власть, в цілях захвату останньої в свої руки (40 стр.). Т. Ленін виступає на протязі цілої своєї брошюри консеквентним революціонером, вірно оцінюючим сучасний момент і ті взгляди, які останній може прибрати в будучім. Його погляд на російську революцію той самий, якого тримається кожен революційній соціаль-демократ; тому то ми з особливою охотою рекомендуємо «Побѣду кадетов и задачи рабочей партіи» читачам «Вільної України».

С. П—ра.

 

 

Государственная Дума и рабочій классъ. — П. Орловскій. Спб. 1906 года. Книгоиздательство «Утро». Стр. 47. Ц. 10 к.

Автор брошюри на підставі цифрового матеріалу, пристосованого до ріжних соціальних груп, що після закону 11 декабря пошлють своїх представників до Державної Думи, приходе до того висновку, що робітники не можуть нічого вдіяти в ній ні для своїх клясових потреб, ні для інтересів цілого населення Росії. Закон 11 декабря не дає спроможности провести таку кількість своїх представників, яка припадала б на долю робітників, колиб вони користувались хочби тими виборчими правами, якими уряд нагородив буржуазні групи населення. Голос робітників в Думі буде «голосом вопіющого» в буржуазній Думі і ніяких реальних наслідків не може мати. Написана брошюра досить популярно, особливо в тій частині, де автор подає докладну критику закону 11 декабря. Цілком льогичним булоб, колиб автор вияснив і ті шляхи, на які мусить стати робітник в своїй тактиці, що до Думи, але, на великий жаль, автор обминув це питання, і тому то брошюра має вигляд чогось незакінченого і неповного. Та не дивлячись на цей дефект, вона має певне позитивне значіння, як проба, на підставі цифрового матеріалу, розвіяти ті констітуційні іллюзії, що їх намагаються прищепити робітничому класу як вороги, так і численні «друзі» його.

С. П—ра.

 

 
Нѣт больше соціаль-демакратіи! — К. Каутскій. Съ предисловіем Н. Ленина. Спб. 1906 г. Книгоиздательство «Утро». 90 стр. Ц. 25 к.

Брошюра невтомного діяча міжнародньої соціаль-демократії Каутського має полемічний характер. Написана вона в відповідь на книгу буржуазного письменика Бюргера, що намагався з цифрами в руках доказати теоретичну безпідставність соціаль-демократичної програми і неможливість практичного переведення ії в життя. Весь свїй «науковий багаж», всі знання буржуазної науки вжив він на те, аби довести, що соціаль-демократія помиляється, коли висовує яко непоборний факт і підупад дрібної продукції і зріст нищети. З цифрами ж в руках Каутський доказує як раз противне: і в сфері промисловости і в сфері торговлі і навіть в сфері сільского хазяйства великий капітал стає пануючим, великі підприємства витісняють дрібні, а поруч з цим відбувається шалений процес збіднілости і пролетарізації народніх мас. Висновки Каутського цілком оперті на цифрових данних, і це надає їм особливе значиння і ціну. Всі докторальні твердження буржуазних ідеольогів a là Бюргер що до згаданих пунктів соціаль-демокр. програми аргументацією Каутського розбиваются до щенту. З неменьшою виразністю і блискучістю, опертою знов таки на цифровому матеріялі, доказує автор, що «там, де соціаль-демократія являється найбільш сильною, там скоріш усього підвисшується і заробітня плата», а вкупі з тим і сам пролетаріат стає більш осьвіченим, сьвідомим, організованим і здатним так для економічної, як і політичної боротьби.

Брошюра становить собою незаміниму лектуру для кожного більш-меньч осьвіченого соціаль-демократа. Тому то ми її так охоче рекомендуємо нашим читачам; тим більше, що російський переклад ії зроблено досить популярно і вірно з орігіналом. До брошюри додано невеличку передмову Леніна, який сподівається, що усьпіх першого видання брошюри Каутського мусить спричинитись до доповнення ії цифровими данними ще й з російських відносин. Колиб це сталося, висновки Каутського набули б ще нової сили і нових доказів.

С. П—ра.

 

 

В. П. Колобаев. Забастовки и заработная плата. Харьков. 1905 г. стр. 35, ц. 10 коп. Д. Колобаєв рішучий приятель хозяйнів-капіталістів. Боронячи їх інтереси, він в своїй брошурці, гарно виданій і призначеній, очевидячки, для широких мас, спирається на устарілу теорію фонда заробітної платні, зміст котрої полягає в запевненню того, що, робітники одержують ніби свою платню з особливої частини суспільного багатства «фонда», котрий має певну великість і не може бути від разу, по бажанню тої чи іньшої сторони, збільшений. От-же, виходячи з сеї теорії, прихильники ії, в тім числі і Колобаєв, кажуть, що коли робітники одного фаху (рода производства) добиваються на якусь сумму підвисшення заробітної платні, то на таку-ж саме сумму мусе впасти заробітня плата робітників іньших фахів і, таким робом виходе, що поліпшення матерьяльного становища одних купується руйнованнєм добробуту других. Д. Колобаєв називає «несбыточными мечтами» намагання робітників поліпшити своє матерьяльне становище шляхом спільної і упертої боротьби з капіталом. Капіталісти мовляв-би і раді — так «фонд» того не дозволя, нічого не поробиш! Між тим се страховище «фонд» не більше не менче, як фікція. Ще Ротбертус доводив, що джерелом, з якого черпають свої доходи капіталісти і робітники одержують платню — являється «національний продукт», себ-то спільність всіх матерьяльних благ, вироблених робітниками. Маркс і його учні се також доводять яскраво.

От-же, значить, борючись за поліпшення своєї долі шляхом підвисшення заробітної платні, робітники зовсім не «виїзжають на спинах товаришів», а тілько зменчують ту долю капіталістів, яку загарбують вони на власну користь із виробленого робітниками «національного продукта». — Боротьба робочої кляси за право на ввесь сей продукт — не безпідставні марення, як виходе по Колобаєву, а природно-необхідний процес, який приведе суспільство до соціалізму.

П. П—ко.

 

 

Дікштейн. «Хто с чого живе?», стор. — 29, 16°, ціна — 5 коп.

Полуботок. «8 годин праці», стор. — 13, 16°, ціна — 2 коп.

Ф. Д. «Всенародня Установча Рада», стор. — 30, 16° ціна 8 коп.

Всі три брошюри (№№ 2, 3, 4) — видавництва «Боротьба». Петербург, 1906 р.

В третім числі «В. У.», з нагоди рецензії на «Новий закон» видання тої-ж «Боротьби», була вже зазначена потреба українського пролетаріату в популярних брошюрах по питанням політичної економії і біжучого політичного життя. Поява на нашому книжному ринкові трьох в горі означених брошюр, з сього погляду являється дуже на-часі, хоч, звичайно, сі брошюри тілько в дуже слабій мірі задоволяють пекучій потребі.

Зупиняючись над змістом самих книжок, мусимо признати видавництву «Боротьба» рацію в тім, що воно пильнує певного напрямку.

Брошюра Дікштейна «Хто с чого живе!» в дуже доступній формі і вичерпнуюче (о скілько се останнє можливо на 29 сторінках брошюри в 16°) розповідає про суть капіталістичного способу продукції, про природу (образовання) «додаткової вартості» (прибавочной стоимости) і про роспреділення національного продукта між ріжними клясами. Додаток до брошюри поясняє, що таке вартість (цінність) краму (товарів) і про природу риночних цін. Друга брошюра — «8 годин праці!» Полуботка — є гаряче і популярно написанним памфлетом, як то вже видно з заголовка, в оборону домагання 8 годинного робочого дня. Необхідність сього домагання виясняється з ріжних боків, як в інтересах робітничої кляси, так і загально-людського поступу, а власне: в інтересах знищення безробіття, підвисшення заробітної платні, удержання від руїни сімейного життя робітників і виховання їх дітей, в інтересах загально людського здоровля, осьвіти, моральности і ин.

Третя брошюра Ф. Д. «Всенародня Установча Рада» зупиняється над тими реформами, яких мусе добиватися народ перед скликанєм «Всенар. Установч. ради». Довівши, що для переведення належучим робом виборів народові необхідно перш всього добитись повної амністії для політичних, широкого права збірок (собраній) і повної волі слова і друку, автор переходе до потреби домагатися вселюдного, рівного і прямого виборчого права з тайною подачою голосів. Над кожним із членів сеї формули автор зупиняється в подробицях і виводе «на чисту воду» всі ті цікаві шахрайства, які вже заведене чотирьохчлене виборче право на ділі можуть звести до того, що воно зостанеться все ж привилегією тілько пануючих і маючих кляс.

З сього вже коротенького пересказу змісту, наші т. т. можуть побачити, що зазначені вгорі видання «Боротьби» заслугують на їх увагу і на широке росповсюдженнє в масах; пекуча цікавість тем, доступність мови і форми, в якій написані сі видання, — прикмети, які не часто зустрічаються в видавництвах, призначених для широких мас люду.

В кінці мусимо зазначити, що останні видання «Боротьби» видані більш старанно ніж перша брошюра; друкарських помилок без порівнання меньше, ніж то було допущено в «Нов. Законі».

Замовляти видання можна із складу д. Краніфельда (Петербург, Англійский 40 для «Боротьби»).

П. П—ко.