Вікіджерела:Проза сьогодні/5 серпня
Хроніка Гречок. (Львів, 1931) | ||
…
І пан Андрій таки схимерничав та ще саме на святі. Вже почали з'їздитися гості, вже Олимпіяда Остапівна сиділи з кількома дамами в витальній, а пан Андрій тут таки в іншому кутку розмовляв з трома поважними сусідами про поважні речі, як над'їхав новий гість і пан Андрій покинув розмову, щоб його привитати. На дверях з'явився год трицяти панич у фраку, з циліндром, із рукавичкою на лівій руці, зачесаний по модньому. „Чиста тобі синиця!“ — з роздражненням подумав пан Андрій і щось його ніби шпигнуло. Але він стримався та привітно витав гостя. А той, милуючись сам собою, пильно дбаючи, щоб триматися сам так, як він, мабуть, вчився дома біля дзеркала, провадив орацію, якої теж, певно, вчився уважно: — „Витаю вас, високоповажаний Андрію Івановичу, в новій господі вашій та бажаю вам і високоповажаній родині вашій зазнати в ній як найбільшого щастя. Та я не маю ще чести бути знайомим із найяснішою дружиною вашою і прохаю вас зробити мені честь та представити мене, щоб я міг висловити моє найглибше поважання та мої найщиріші бажання!…“ Від цієї проповіди пан Андрій остовпів був на хвилину, але враз тінь усмішки перебігла йому по обличчі і, не даючи скінчити гостеві, він сказав голосно на всю хату: — „А, ви не знаєте моєї жінки…? Ну, то дивіться там” — і показав рукою в куток, де сиділи дами. — Котра там найпоганіша, та й моя”. |
||