Вікіджерела:Проза сьогодні/2 лютого
|
Вибрані твори. (Київ, 1935) | ||
|
…
ДО ЗОБАЧЕННЯ
От, слава тобі господи, і кінець книжці! Читайте її, панове добродійство, коли уподобаєте, а ні, так мовчіть — і без вас мене вилають, собаки, не за книжку, ні, вони книжки не поймуть, а за те, що я чоловік: така у них поведенція. На улиці, де я живу, чортів тиск, мовляв тієї собачні, тільки вийдеш з хати, зараз зза причілка на тебе: гав! гав! а там спід воріт, а там зза комори, та усе: гав та гав! Оттака стане голова! Махнеш рукою та й підеш дальш. Часом у руках і ціпок є, може б де котру заїдливішу зачепив би чи по морді, чи по боку, звісно, як би там прийшлось краще, так не такі! Муштровані, бодай їх! гавкають у захисті, а очей не покажуть!.. Далебі! Хотів було я вам, панове, пустить свою книжку зимою, та як одніс у друкарню, як стали москалі друкарювать, так я вам кажу, і сміх, і горе! Чи ви повірите, що над одним листком та б'ються тиждень або і більше. Ти напишеш — гілля, — а він видруковує — гѣллѣ, это стало бить, каже красивей. «Та мовчи, будь ласка, москалю, та роби те, що тобі кажуть, за що гроші береш». От він як почує гроші, зараз і схаменеться. Що ж? трохи згодом знов уже перевертає посвоєму!.. Бивсь, бивсь я з ними, а тут уже і на весну повернуло, швидко і теплого Олексія… |
 | |
 | ||