Думка.

Болит мене головонька,
Від чого — не знаю;
Звязав би я китайкою,
Китайки не маю.
Пустив свою китаєчку
На море, на море:
Плини, моя китаєчко,
У гори, у гори,
Вийде мати воду брати,

Тай тебе спіймає,
Стане тебе ба й питати:
„З которого краю?“
А ти кажи, шовковая:
„Від сина гостина!“ —
А як тебе питати-ме:
„Чо' кровю крашена?“
А ти кажи китаєчко:
„Цісарськая слава
Красит наші китаєчки
Кроваво, кроваво“.