Вікіджерела:Поезія сьогодні/6 грудня/1

З Огарева.

Ніч; небосхил туманїє;
Снїг окрив куток,

Стужа гірше скаженїє,
Пражить до кісток.

Сплять покійним сном хатини,
Напхані людьми…
Сторож тишу самотини
Рушить чобітьми.

Змерз, а плута по дорозї, —
Хуґа йме всього;
Посивіла на морозї
Борода його.

Хоч би місяць блис потрошку…
Де той ранок є?
І з журби в чугунну дошку
Якось сумно бє.

Роскачалась, завиває
Дошка голоснїш;
Дужче серце заниває,
Туга — дошкульнїш!